Петро Олещук: Про феномен працюючого жебрацтва

304
Політолог Петро Олещук

Прочитав як коментатори обурюються тому, що в Немирові люди не хочуть йти працювати за 7 тис. гривень. Цікаво, а самі коментатори пішли б працювати за 7 тис.? Якщо би це означало необхідність сплачувати комунальні послуги в повному обсязі?

Як на мене, більшість коментаторів цієї історії заносить «не в той степ».

Є певні факти. Після підвищення тарифів, значна частина громадян фізично не можуть платити комуналку без допомоги держави. Бо офіційні зарплати у більшості українців настільки мізерні, що і зарплатами їх назвати неможливо.

Просто за старих тарифів це не було настільки помітно, але після їх підвищення феномен «працюючого жебрацтва» був легалізований офіційно.

Які має наслідки працююче жебрацтво?

По-перше, це відсутність стимулів працювати краще, а для багатьох – взагалі працювати. Адже система оплати праці така, що переважна більшість одержує все одно жебрацькі копійки. Смисл працювати, якщо працюючи, ти одержиш дві копійки, які ти витратиш на комуналку, а не працюючи – комуналку заплатить держава, а ти зможеш, приміром, поратися біля худоби та працювати на городі?

По-друге, це стимул тікати з цієї країни для працюючих людей, які хочуть працювати і жити пристойно, адже тут вони приречені на працююче жебрацтво.

По-третє, це подальша деградація суспільства, його маргіналізація. А отже, деградація політики та усіх інших сфер.

Окрім як без системного перегляду оплати праці інших шляхів вирішення проблеми немає.

І системний перегляд – це не просто підвищення. Це і розуміння Того, що ніхто нікому не зобов’язаний, і єдиний шлях знайти кваліфіковану робочу силу – створити умови, аби вона до тебе йшла.

Щодо наших роботодавців, які живуть у тіні феодальних принципів оплати праці, я щиро бажаю їм, аби від них повтікали останні «кріпаки», а самі вони збанкрутували, звільнивши місце під сонцем для інших.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв