Олексій Дорошенко: Маніфест партії холодильника

174
Глава Української асоціації постачальників торговельних мереж Олексій Дорошенко

Політика повністю захопила увагу українського суспільства. Але, приходячи додому, відкриваємо холодильник та розуміємо, що суттєвих змін у країні та нашому житті не відбулось. Деякі вже починають відкрито проголошувати себе членами партії Холодильника. Чому в нас візок іде попереду коня?

З часу проголошення 31 жовтня 1517 року Мартіном Лютером своїх знаменитих 95 тез світ вступив у нову епоху. Ця епоха ознаменувалась іншим ставленням до духовного та земного. Для суспільства воно означало, що хто багато працює – багато отримує. І якщо на початку 16 століття добробут католиків та протестантів був практично однаковим, то за сто років різниця становила близько 30%. Коли промислова революція другої половини 19 століття охопила Європу, то різниця в доходах між працівниками, які належали до цих конфесій, була вже дворазовою. Саме в промислово розвинутих країнах почали виникати перші паростки громадянських свобод, право голосу на виборах, інші політичні права. Це право надавалось тим, хто мав економічну спроможність та сплачував податки. Лише потім, коли всі суспільства стали економічно спроможними, це стало правом усіх. Таким чином, в Європі та США як колонії Англії, громадянські та політичні права отримувались після того, як людина, а потім усе суспільство здобувало економічну незалежність від найбагатших людей країни та інших держав. Війна Сполучених Штатів за незалежність також мала економічне підґрунтя. Гаслом боротьби американських штатів було – «Жодних податків без представництва».

До речі, виборче право жінок в Англії було визнано лише після закінчення Першої світової війни. І це не через принципи гуманізму, а через те, що жінки довели, що вони можуть працювати на рівні з чоловіками, які були на фронті. Тобто виборче право було надано за важкий труд.

Українці мають переважно всі громадянські права, які є й розвинутих демократіях. За винятком справедливого суду. Мають практично всі політичні права. Але питання низького рівня життя пробуємо вирішити за рахунок політики. Латинська Америка після визволення від іспанців 200 років намагається це зробити таким же чином. Їм це ще не вдалось. Може змінимо точку докладання зусиль?

Серцевиною проблем України є не вади політичної системи, а економічної. Змінюються політичні лідери країни, але не змінюються прізвища олігархів. Це говорить лише про те, що економічна влада в нашій країні вузької частини населення є причиною наших політичних і економічних негараздів. Ми постійно стріляємо у фантоми, тому й не можемо влучити в ціль. Коли економічна влада меншості, тобто олігархів, зміниться на владу більшості, тобто середнього класу, то, як у «Попелюшці», порожній гарбуз відразу перетвориться на прекрасну різьблену карету.

Що є основою розвинутих демократичних країн? Середній клас. Чому тоді українські демократичні партії всю свою увагу приділяють політичним питанням, нехтуючи економічними? Зрозуміло, що вони втратили свою підтримку за останні роки саме через зменшення людей, які економічно незалежні від держави та від великого олігархічного бізнесу. Через різке падіння доходів, а іноді й зубожіння, підтримка реформ в країні значно зменшилась. Можливо, у всіх органах влади нашої країни потрібно провести презентацію піраміди Маслоу, щоб стало відомо, що, якщо не будуть забезпечені фізіологічні потреби людини в їжі, воді, одязі й інших речах, люди, у своїй переважній більшості, не будуть боротися за найвищі потреби в самовираженні? Якщо в риториці лише політичні питання, то давайте тоді чесно говорити людям, що ще років 5-10 нас чекають важкі політичні випробування. Потім, можливо, життя стане трохи краще. А зараз виникають постійні вітряки, проти яких країна веде боротьбу. Але перемоги ще не бачили.

Україна встановлює сумні рекорди виїзду громадян за кордон. Чи їдуть вони до Польщі, Росії або Італії за політичними або громадянськими правами? Ні. Лише за грошима. Вони поступаються всіма своїми правами заради скромних, за європейськими нормами, заробітків. І чим більше український політикум буде займатись політикою, тим менше людей залишиться в країні. Жарт щодо останнього в країні, який повинен вимкнути світло, коли буде виїжджати – жахливий жарт.

Українець має набагато більше політичних прав та громадянських свобод, ніж йому потрібно. Саме через це гречка перемагає будь-якого політика, навіть із найкращими поглядами на майбутнє. Під час виборів відбувається аукціон обіцянок, на якому найчастіше виграють матеріальні блага, які може отримати людина, або місто, або навіть країна. Коли людина міняє одні свої права на інші, то це говорить про надлишок одних та дефіцит інших. Рівень життя переважної більшості українців такий, що вони будуть готові знову й знову робити обмін своїх голосів на матеріальні блага. Один мій знайомий, коли перший раз спробував роздавати продукти, був вражений не тільки кількістю людей, які брали набори, а проявом злості до тих, хто закликав не продавати свій голос. Їх мало не побили. Будь-які каральні заходи не допоможуть, оскільки гроші все одно знайдуть шлях до серця та гаманця бідної людини.

Маніфест лібералізму нобелівського лауреата Мілтона Фрідмана «Капітал і свобода» побачив світ у середині 20 століття. Аналізуючи свою працю вже на початку 21 століття, він зробив наступний висновок: «Якщо економічна свобода – це необхідна умова громадянської та політичної свободи, то політична свобода, як би вона не була бажана сама по собі, не є необхідною передумовою економічної та громадянської свободи».

Давайте ж тоді заглянемо в активність владних структур щодо питань економіки та бізнесу. Зі 186 питань, які розглядала Верховна Рада на останній 8 сесії, лише 19% можна віднести до таких, що впливають на наш гаманець. Але результативність прийнятих законопроектів приголомшує – лише 7 набули статус законів. Інші відправлені на повторне читання або прийняті за основу. І це практично за півроку роботи. Можна дискутувати щодо того, що прийнятті за основу будуть розглянуті вже восени. Але це означає, що раніше український парламент заклав собі основу під прийняття саме 7 законів, які побачили світ уже цього року. Якщо такими темпами рухатись і надалі, то нам знадобиться ще років 20, щоб лише побачити світло в кінці тунелю. І цей тунель буде не до Європи.

Але такі темпи виглядають топтанням на місці в час, коли країна потребує стабільності хоча б для продовження війни. Інакше кожен $1млрд із-за кордону для нас буде як подарунок долі. І активність Верховної Ради в питаннях бізнесу та економіки не є винятком. Так само працює вся державна машина нашої країни.

Тому коли заглядаєш на кухню та бачиш повний холодильник, то розумієш, що в житті не так все й погано. Що країна зростає, тебе цінують. Дурні думки відходять на задній план у колі щасливої родини. А з щасливої родини починається щаслива країна. І не давайте себе обдурити, що нам залишилось лише тільки чергову політичну війну виграти, і все одразу стане добре. Кожен з нас несе відповідальність за свою родину. Тому краще вимкнути телевізор та почати працювати. Працювати і над тим, щоб наші політики з’ясовували стосунки не з політичних питань, бо вони частіше за все роз’єднують, а з економічних, як європейські та американські політики. І вимагати від політиків та держави не справедливості, бо її навіть у церві не існує, а нових робочих місць та невтручання у власний бізнес. І тоді – о чудо! – ми почнемо жити краще.

Джерело: Олексій Дорошенко

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв