До теперішнього часу українські політики, журналісти і політологи залежно від свого місця у владі чи опозиції лише пояснюють причини і перспективи перманентної української кризи. Улюбленою грою українського політичного бомонду є пошук і маніпуляція відповідями на запитання «Хто винен?» і «Що робити?». А завдання полягає в тому, щоби зважитися радикально ЗМІНИТИ Україну на краще, скористатися чим завгодно – від «чорного лебедя» в політиці та світовій кризі до випадкового історичного шансу або «вікна можливості», яке іноді відривається і для нашої країни.
При цьому важлива не швидкість або радикальність змін, а їхня незворотність. Щоби жодний реванш або повернення минулого не міг бути реальною загрозою для сьогодення і майбутнього мінливої України.
Формула такої радикальної перебудови країни досить важка – постраждають всі, а вигоду від зміненої України отримають нові соціально-економічні та політичні групи, які увіллються в процес реформування і саморозвитку. В кінцевому рахунку, найбільше за всіх програють українські олігархи і бюрократія.
Джерело: Виктор Небоженко
