Віктор Пинзеник: Будівничі несправедливості

113
Віктор Пинзеник, нардеп, колишній віце-прем’єр і міністр фінансів України

Уявіть собі, що ви вперше започаткували власну справу та інвестували в українську економіку. Інвестовано кошти з доходів, з яких перед цим сплачено прибутковий податок та військовий збір (разом 19,5%). Або згадаю простіший варіант, яким користується набагато ширше коло наших співвітчизників – розміщення депозиту в банку. Останній направляє їх на кредитування обігових коштів або інвестиційних проектів підприємств. У кінцевому рахунку через банк ви інвестували кошти в економіку, але з отриманих доходів (відсотків на депозит) сплатили знову ж таки ті самі 19,5%, незалежно від того, на які цілі їх використаєте.

Чому я пояснюю такі тривіальні речі? Бо, виявляється, така доля (платити податки) уготована не всім. Проектом закону щодо податку на виведений капітал, який збираються розглядати цього тижня, передбачено скасування податку на прибуток, замінивши його оподаткуванням лише тих доходів, які забираються з обороту підприємства. Інакше кажучи, податок на доходи (в даному випадку прибуток) не треба платити, якщо кошти залишаються на підприємстві.Але чому тоді від податків не звільняють того, хто вперше інвестує свої, оподатковані перед цим кошти? Бо це інвестор другого сорту? Чому не звільняють від оподаткування проценти на депозит, коли вони капіталізуються, тобто залишаються депозитом у банку? Знову не той сорт інвесторів? А чим гірший вчитель чи лікар, що, купуючи українські товари, в кінцевому рахунку теж вливає кошти в економіку, сплативши перед цим прибутковий податок та військовий збір?

Зверну увагу на ще один важливий аспект даної пропозиції – бюджетний. Будь-яке рішення щодо зниження рівня податків є доброю річчю. За двох важливих умов. Перша. Коли це стосується УСІХ, а не ОБРАНИХ. Друга. Коли воно ув’язується з адекватним скороченням видатків. У нас немає ні першої, ні другої. Більше того, в аспекті другої умови, і без ухвалення цього рішення нам треба скорочувати видатки, бо ми продовжуємо жити з дефіцитом, тобто у наростаючий борг. Проект бюджету наступного року передбачає дірку в 90 млрд грн. Ця дірка враховує надходження податку на прибуток в сумі 120 млрд. (по консолідованому бюджету). У варіанті повного запровадження можна втратити немало, хоча навіть кілька десятків мільярдів не принесуть добра країні.

Хочу нагадати, що недавнє зниження у два рази ЄСВ (єдиного соціального внеску) було збалансовано зниженням у два рази реального розміру мінімальних пенсій. Не відкрию секрету, що зараз мінімальна пенсія майже вдвічі менша за встановлену законом норму. Такої ситуації раніше не було. А відновлення цього рівня (що колись доведеться робити) потребує коштів, що оцінюються не десятками мільярдів гривень. Хто тепер буде крайнім? Вчитель, лікар чи той же пенсіонер? Судячи з настроїв, мало хто з політиків цим переймається. Немає коли через щоденні запевнення у неймовірній любові до співвітчизників.

Очевидно у нас мало проблем. А тому їх треба поповнити.

Це рішення, можливо, подобається деяким представникам бізнесу. Та хочу наголосити на наступному. За таких рішень, коли ви спитаєте фахівців, яким буде обмінний курс долара (інфляція також) через рік, два чи п’ять, не дивуйтесь відповіді – «не знаю». І це чесна, правильна відповідь. Можлива й друга, і теж правильна, відповідь – «зверніться до гадалки».

Джерело: Віктор Пинзеник

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв