Петро Олещук: Нацбанк поступово перетворюється на «державу у державі»

134
Політолог Петро Олещук

Тим часом, поки відбуваються численні «важливі» процеси у нашій т.зв. «політиці», ризикують залишитися непоміченими інші, не менш важливі питання, які, тим не менше, взагалі не привертають увагу широкого загалу. А даремно.

У 2015 році Президент ініціював ухвалення законопроекту №2413а, який передбачає передачу функцій регулювання та нагляду за ринком небанківських фінансових установ від Нацкомфінпослуг до НБУ та НКЦПФР. Для «звичайного громадянина» це все звучить як набір великих літер, тож треба дещо пояснити.

Отже, цей нормативно-правовий акт, що вже пройшов перше читання та одержав схвальний відгук комітету ВР (та має бути проголосований у другому читанні завтра – 22 листопада 2018 року), виводить регулювання ринку фінансових послуг з-під дії законів та повністю передає це питання у «відання» Нацбанку.

Вимоги до процедур ліцензування, регулювання, проведення перевірок, надання адміністративних послуг – все це віддається для регулювання нормативними актами Нацбанку. Думаю, не треба пояснювати, чому це погано, адже виходить, що Нацбанк (як регулятор) сам визначатиме межі свого «регулювання». Ну і, зрештою, це суперечить Конституції України, де чітко встановлено, що виключно законами України визначаються межі повноважень і спосіб, яким можуть діяти органи державної влади (ч. 2 ст. 19 Конституції). Аналогічні зауваження зафіксовані і у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував: «Національне законодавство повинно надавати адекватний юридичний захист від свавілля та з достатньою чіткістю вказувати межі повноважень, наданих компетентним органам, і спосіб їх здійснення».

Отже, все це – спроба вивести нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, з-під дії Закону «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При тому, що зараз і так жодна державна інституція (і Мін’юст у тому числі) не проводить оцінку законності нормативно-правових актів Нацбанку.

Що це означає у підсумку? У підсумку продовжується тенденція до перетворення НБУ на «державу у державі», яка розпоряджається всім у досить широкій сфері, але ніким не контролюється. І нагадаю, що мова про установу, яка і так користується «безмежною довірою» громадян, які ще не встигли забути «рефінансування», стрибки валюти по кілька разів за день та «планові банкрутства» банків.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв