Реформи чи життя у борг: що принесе кредит МВФ

66
Політолог Олександр Радчук проаналізував, що дасть українцям черговий транш від Міжнародного валютного фонду.

У статті для Слова і Діла експерт нагадав, що протягом 2017 року МВФ планував надання кредитів на загальну суму близько 4,5 мільярда доларів. Не виключено, що в разі успішних переговорів деякі транші будуть об’єднані в часі.
«Але виникає логічне запитання: що для цього український уряд запропонує кредиторам взамін?», – зауважив Радчук.
Так, отримання наступного траншу в лютому – уже четверта спроба нашої влади з початку 2015 року переконати МВФ в надійності взятого курсу на реформи.
«Порошенко та Лаґард (виконавчий директор МВФ – ред.) визнали зустріч у Давосі «продуктивною», з уточненням, що до тексту меморандуму потрібно внести «технічні правки», – підкреслив політолог. 
Він наголосив, що слід не забувати про те, що МВФ діє відповідно до своїх інтересів, і ризикувати, надаючи гроші Україні, не буде.
«Українській владі потрібно виписати необхідні кроки так, щоб не лише отримати кредит, але й здійснити необхідні позитивні перетворення в державі. Питання, яке нібито викликало найбільшу дискусію, – якісне проведення пенсійної реформи в Україні», – пояснив фахівець.
За його словами, суть суперечок полягає в умові щодо підвищення пенсійного віку, хоча, звісно ж, чиновники заперечують наявність таких ультиматумів від кредиторів. Щоправда, обійтися лише пенсійною реформою для отримання нових траншів від МВФ не вийде. 
«Відкриття ринку землі, заходи з боротьби з корупцією, створення системи антикорупційних судів, монетизація системи субсидій, проведення аудиту націоналізованого «ПриватБанку», створення єдиного реєстру отримувачів соціальних виплат, реформа фінансової поліції, аудит баз даних ДФС – це далеко не весь список умов МВФ», – зазначив Радчук.
Як він підкреслив, з одного боку, саме завдяки співпраці з МВФ багато позитивних кроків нової влади після 2014 року стали реальністю. Тим не менше, кредитні гроші зовсім не гарантують реформування, а середина 2000-х і посткризові 2008-2013 роки є яскравим прикладом того, що гроші кредиторів не призвели до «прориву» внаслідок проведених реформ.
У будь-якому разі, за словами політолога, нині в України немає можливостей і ресурсів, щоб відмовитися від подальшого запозичення, тому брати кредити у МВФ доведеться, а значить, і виконувати його умови: «Куди більш небезпечним для майбутнього країни буде рішення МВФ про припинення співпраці».

Коментарi

Коментарiв