Економіст: Чого громадянам вимагати від уряду 2017 року

121
Заступник директора Центру економічної стратегії, експерт РПР Марія Репко проаналізувала, на що уряд витрачав гроші минулого року і які висновки з цього потрібно зробити на 2017 рік.

Експерт констатувала, що попри те, що зниження частки держави в економіці дозволяє «розігнати» економічне зростання, 2016 року уряд навіть трохи збільшив видатки в порівнянні з планом. Але, можливо, 2017 року все ж таки вдасться знизити витрати: частина одноразового позабюджетного навантаження на державні фінанси відпаде.
Порівняно з іншими країнами, українська держава витрачає дуже багато. Минулого року на витрати держбюджету, місцевих бюджетів, пенсійного фонду та інших соціальних фондів, а також на рекапіталізацію банків і ФГВФО і націоналізацію «ПриватБанку» припало в сукупності 46,6% ВВП. Оптимальний же рівень, особливо з огляду на корупцію і низьку якість державного управління, – приблизно на 10 процентних пунктів нижче. Це могло б знизити податковий тиск на економіку і дозволити їй розвиватися. І в уряді, переконана Репко, про це знають.
То чому ж держава не змогла (чи не захотіла) 2016 року знизити витрати?
Аналізуючи складові витрати економіст підкреслила, що Україну підвели банки. Так, виросли позабюджетні (так звані квазіфіскальні) державні витрати – на рекапіталізацію державних банків витратили 14,3 млрд грн, на підтримку ФГВФО – 7,94 млрд грн, а в капітал «ПриватБанку» внесли близько 107 млрд грн в грудні 2016 року. В сумі це дало 5,5% ВВП.
«Зате минулого року держава вперше за кілька років позбулася ще одного квазіфіскального навантаження – перестала вливати гроші в Нафтогаз. До переходу на ринкові тарифи в середньому держава витрачала на нього близько 2,8% ВВП на рік. Субсидії населенню обійшлися країні в 1,3% ВВП в 2015-році і 2,0% ВВП в 2016 році. Заощадити вдалося близько 0,8% ВВП, що чимало», – наголосила у статті дляНВ фахівець.
Крім того, вона зауважила, що уряд економив на всьому, крім силовиків.
«Економили на всьому, але великого ефекту не досягли. Менше коштів виділили на охорону здоров’я (3,2% ВВП проти 3,6% ВВП в 2015), на освіту (5,5% проти 5,7% ВВП), знизили фінансування ЖКГ та інших статей. Навіть оборона, пріоритет для України в сучасних умовах, отримала всього 2,5% ВВП (у порівнянні з 2,6% ВВП в 2015 році)», – пояснила Репко.
Щодо силового блоку, то 2015 року частка витрат на силовиків у ВВП становила 2,8%, в 2016 році – вже 3,1%, що багато навіть за європейськими мірками, оскільки в країнах Центральної та Східної Європи на це витрачають близько 2% ВВП.
«При цьому реформа в цьому секторі виглядає настільки далекою від бажаного, наскільки це можливо. Перспективи невтішні: зі зниженням довіри до влади, зростанням тарифів, млявими реформами і падінням рівня життя населення, влада може почати розглядати ці витрати як критичні для власної безпеки, і навряд чи стане на них економити», – стверджує експерт.
Також вона нагадала, що Україна винна кредиторам грандіозні 82% ВВП – ця сума майже покрила б сукупні витрати державного сектора за два роки.
Відповідно, 2017 року Україні потрібно як слід підготуватися до суттєвого зростання обсягу погашень у 2018 і піку погашень у 2019 роках – це серйозний виклик для фінансового блоку уряду.
Отож, за словами економіста, цьогоріч українцям слід вимагати від уряду, аби  відбувся повноцінний (а не на папері) перехід до середньострокового бюджетного планування та цільового бюджетування.
«Тобто планувати державні програми і їх фінансування потрібно не на рік, а на три роки вперед, а у кожної такої програми повинна бути чітка, виражена в цифрах і досяжна мета, пов’язана з конкретним вимірюваним позитивним результатом для громадян. В цьому випадку бюджетна економія стане засобом досягнення більшого меншими ресурсами, а не бездумним зрізанням витрат. А кожен рядок бюджету буде служити зрозумілим, конкретним інтересам громадян країни, а не окремих депутатів», – підсумувала Репко.

Коментарi

Коментарiв