Експерт: Що робити з кошмарними цінами на опалення

65
Експерт Реанімаційного пакету реформ, керуючий партнер венчурного фонду Creative Quarter, бізнесмен Ілля Кеніґштейн запевнив, що в Україні можна було би реалізувати схожу до Литви схему вирішення проблему опалення і рахунків. Щоправда, цього не влада вітчизняна влада. 

Кеніґштейн нагадав, що у Литві влада уже понад 10 років тому вирішила проблему опалення та рахунків. 
«Усе це можна реалізувати й у нас, якщо захотіти. Очевидно, що лінь, корупція і договорняки заважають міській владі укласти концесійні контракти з великими і відомими іноземними компаніями, давши їм можливість керувати тепломережами українських міст», − підкреслив у своєму Facebook експерт, додавши, що замість цього ми маємо посередній сервіс Київенерго, Західенерго, Дніпрообленерго і т. д., відданих свого часу в руки олігархів. 
Він зауважив, що ніхто не контролює діяльність цих компаній, на відміну від, наприклад, США, де природні монополії працюють під контролем державних відомств), тому ніяких технологій і енергоефективних інновацій вони не роблять, а просто використовують напівдохлі магістралі і надсилають квитанції про оплату.
«Із погляду похмурого кошмару з цінами на опалення, який тією чи іншою мірою торкнувся всіх, хотів би привести приклад того, як могло би бути», − зазначив фахівець. 
Отож, за його словами, ще 2002 року у Вільнюсі міська адміністрація ініціювала інвестиційну програму французького енергетичного концерну Dalkia, яка зобов’язалася проінвестувати близько 150 мільйонів євро, встановивши найбільш сучасні автоматичні теплові вузли, а потім взяла в управління всі міські тепломережі по концесійному контакту на 15 років.
«Якщо взимку вдома або в офісі відкрити вікно – служба компанії по датчиках тепла відмоніторить це у своєму ситуаційному центрі і передзвонить вам з пропозицією закрити це вікно, оскільки ваші витрати на тепло виросли. У багатьох мешканців датчик передає сигнал у центральний офіс, що перебуває на кожному радіаторі», − розповів бізнесмен.
Він пояснив, що таким чином споживання тепла завжди на контролі, і його витрати оптимальні. Завдяки цій схемі технологічні втрати в мережах були знижені, введено комерційний облік, на основі якого і була побудована комерційна стратегія. 
Уже з 2006 року, як нагадує експерт, частину потужностей виробництва електрики і тепла литовці перевели на біомасу. 
«Починали з малого, але це важливо, якщо хочеш злізти з газової голки. Біомаса – поновлюване джерело енергії, яке відноситься до всіх матеріалів рослинного походження, які можуть використовуватися для отримання енергії. На 2015 у Вільнюсі 12% тепла вироблялося завдяки біомасі. В літній період завдяки цьому вони майже взагалі не споживають газ, їм вистачає одержуваної енергії, наприклад, для нагріву води», − підкреслив Кеніґштейн.
За його словами, місцева влада тут за власні кошти показово замінила вікна в декількох будинках,  ініціювала роз’яснювальну кампанію щодо необхідності заміни старих вікон на нові, впроваджуючи спільну з ЄС програму субсидій, яка дала жителям можливість почати модернізацію власних будинків.
«Усе це можна реалізувати і в нас, якщо захотіти. Я зовсім не фахівець в енергетиці і не збираюся ним стати, благо займаюся іншою справою. Але прийшов зовсім не маленький рахунок за тепло, яке ми оплатили, а обіцяне тепло повною мірою не отримали. Замість цього отримали тітку-слюсаря з великим скляним градусником як форм-фактор доказу правоти Київенерго. І мені це зовсім не подобається», − наголосив активіст. 
«Виходячи з цього, я роблю висновок, що в нашій реальності Київенерго веде себе або як корупційна контора, що озвіріла від крадіжки, або як жлобський монополіст, що перекладає свої витрати на кінцевого споживача, який ніяк не може на нього вплинути», − підсумував бізнесмен.

Коментарi

Коментарiв