Зен Антіпоп: Про латинку, кирилицю та українську мову

499
Зен Антіпоп, блогер

Цей пост про українську латинку.

Він чималенький, але наприкінці буде мій власний проект латинки. Читайте, якщо вам цікава ця тема!

Після розвалу СССР – другої інкарнації російської імперії – кілька народів позбулися нав’язаної їм Москвою кирилиці. Зокрема, це зробили Молдова, Азербайджан, Туркменістан та Узбекистан. А нещодавно про такий самий намір заявили ще й у Казахстані. Через це в українському суспільстві актуалізувався диспут про українську латинку, який насправді йде вже давно, проте досі це обговорювали переважно у колі ентузіастів.

Тому я вирішив висловити свої думки з цього приводу.

По-перше, я однозначно за запровадження української латинки як альтернативного способу передачі української мови за допомогою латинської абетки. Зараз для цього використовується трансліт. Але трансліт – то лише спроба транслітерації, тобто механічної передачі слів засобами латинки літера за літерою при другорядній ролі звукової точності. Причому за основу трансліту взято англійські правила читання.

Паралельне функціонування кирилиці та латинської абетки у нас відбувається вже зараз і триває вже давно. Тож, варто було б це питання врегулювати більш елегантно, ніж за допомогою трансліту. Для цього перш за все і потрібна українська латинка.

Натомість наша латинка мала б бути розроблена так, щоб передавати українську мову точніше й естетичніше, без умовностей та «натяжок». Для цього українська латинка змушена буде містити додаткові (модифіковані) латинські літери, як це є у багатьох інших мовах, що послуговуються латинською абеткою (німецька, польська, чеська тощо).

Мати альтеранативну абетку було б корисно як мінімум для адекватнішої передачі українських імен та прізвищ (зокрема, у закордонних паспортах та інших міжнародних документах), власних назв тощо.

Крім того можна було б легітимізувати українську латинку як повноцінне альтернативне письмо. І це нормально, адже деякі мови мають кілька способів свого відтворення на письмі (наприклад, японська).

Наразі існує декілька проектів української латинки. Усі, як на мене, недосконалі (те саме свого часу було й з кирилицею, до речі). Тому наприкінці цього допису дозволю собі поділитися своїм баченням того, якою б мала бути наша латинка.

Водночас, я вважаю, що тотальне переведення української мови на латинку є передчасною ідеєю. Як на мене, це може ускладнити процес знеросійщення. Ще й внесе розкол у лави українства, адже поза сумнівом хтось буде за, а хтось проти латинки. Та коли хоча б 80-90% українців послуговуватимуться українською мовою в своєму щоденному спілкуванні та роботі, тоді б це питання можна було б серйозно піднімати.

Але й тоді рішення є неоднозначним, адже на відміну від Молдови, Азербайджану чи Казахстану, кирилиця є значно більш укоріненою в українській мові (хоча й не первинною, звісно).

Поза тим, «цивілізаційна роль» латинки є сумнівною в сучасних умовах України, адже майже все наше доросле населення чудово володіє не лише знанням цієї абетки, але й багато хто володіє, власне, західними мовами. Якщо перехід на латинку Туреччини у 1920-х роках і справді сприяв вестернізації цієї країни й долученню її до проґресивної цивілізації, то для сучасної України це не матиме аж такого заначення.

Також не надто переконливою є аргументація про те, що перехід на латинку сприятиме культурному відриванню від Москви. Перш за все цьому значно ефективніше сприятиме знеросійщення, тобто відмова значних мас зросійщених українців від використання російської мови в усіх сферах свого життя. А латинка, як я зазначив вище, може пригальмувати цей процес.

Крім того, гасло «Геть від Москви» є актуальним для нас зараз, поки Москва є сильною і загрожує нам. Але в майбутньому, коли Москва невідворотно слабшатиме (чи може взагалі зникне як чинник міжнародної та регіональної політики), а Україна більше інтеґруватиметься у Західний світ, може постати питання збереження української унікальності вже не по відношенню до Московії, а по відношенню саме до Заходу. І тут кирилиця нам швидше допоможе, ніж завадить.

Погляньте, адже далеко не всі народи прагнуть «уніфікувати» своє письмо зі «світовим стандартом». Такі провідні світові країни як Японія, Ізраїль, Китай, Південна Корея (та й Грузія також) не поспішають відмовлятися від свого ні на що не схожого письма. Зокрема, тому ж Ізраїлю, коли він у минулому столітті з нуля відроджував свою мову – іврит, ніщо не заважало запровадити її на основі всім відомої латинки. Але ж ні, вони так не зробили, хоч це і було легким варіантом, і не випадково! Бажали зберегти власну самобутність.

Адже власна унікальна абетка, як і власна унікальна мова, є важливим інформаційним, культурним, а також економічним та безпековим чинником. Отже, коли проблема Московії зникне з українського обрію, перед нами постануть інші виклики й інші загрози, і це також варто враховувати вже зараз.

Але так, мати впорядковану українську латинку, як альтернативне українське письмо, нам не завадить. Тому пропоную вашій увазі те, як я її бачу.

Але спочатку декілька зауважень:

  1. В цьому проекті я дотримуюся ідеї про те, що окремий звук української мови слід в ідеалі передавати однією літерою, а не кількома.
  2. Водночас я намагався звести до мінімума кількість модифікаторів стандартних латинських літер. В моєму проекті модифікатор фактично лише один. Причому графічно найпростіший та найочевидніший, що має спряти простоті сприйняття тексту. Лише одна літера має інший модифікатор, але це дозволяє уникнути передачі цього звуку за допомогою кількох літер. Таким чином, модифікованих латинських літер у нас виходить 7 (без урахування збереженого Ї).
  3. Щодо проблеми літер Г (H) та Ґ (G). Існує думка, що Г слід все ж передавати як G, а Ґ – за допомогою модифікованої латинської літери, і тоді Х можна предавати як H. Так, в принципі це можливо. Але мені цей варіант не дуже до вподоби. По-перше тому, що це призводить до необхідності запровадження зайвої модифікованої літери. По-друге, якщо Г – то все ж H, а Ґ – то G, це дозволить деяким словам української мови зберегти пряму графічну спорідненість з однокореневими словами інших індо-європейських мов та зі словами іншомовного походження, й менше спотворюватиме їх у написанні українською латинкою – G у нас буде там, де й в інших мовах є G, а H там, де H.
  4. Зважаючи на попередній пункт, звук Х я пропоную передавати так, як її передають у фонетичній транскрипції – за допомогою латинської X. Інакше б літери Х в українській латинці не було б зовісм, натомість існувала б модифікована G. А це варіант не дуже, як на мене.
  5. Я не вводив окремі літери для звуків «дз» та «дж». По-перше, щоб не ускладнювати й без того ускладнену латинку, а по-друге тому, що в кирилиці окремих літер для цих звуків також не існувало, тож це б лише заплутало багатьох українців, які звикли, що ці звуки передаються двома літерами (хоча більшість взагалі не знає, що то є окремі звуки)
  6. Щодо апострофа та м’якого знаку, я б їх замінив одним знаком – власне апострофом. Але це питання відкрите, може ще про нього подумати.
  7. Нарешті, я пропоную запровадити літеру W, яка має передати звук Ў, який насправді існує в українській мові (зокрема наприкінці слів, таких як «Київ»), але ніяк не передається українською кирилицею (лише білоруською). Тоді б написання назви «Київ» було б таке – «Kyїw». Так само в цьому випадку W могло б використовуватися для передачі слів іншомовного походження, де є ця літера. Наприклад, був би «Watson», а не «Vatson».
  8. Літера Q є відсутня в цьому проекті як українська літера, бо аналогічного звуку у нас нема. Але я б все одно допускав її використання у тих іншомовних словах і назвах, де вона є, замість передавати її кількома літерами укр. латинки. Взагалі я б передавав іншомовні латинські назви та імена так, як вони пишуться у відповідних мовах, тобто без змін (поширена у «латинському» світі практика).

Отже, ось і сам проект:

А а — A a
Б б — B b
В в — V v
Г г — H h
Ґ ґ — G g
Д д — D d
Е е — E e
Є є — Ě ě
З з — Z z
Ж ж — Ž ž
І і — I i
Ї ї — Ï ï
И и — Y y
Й й — J j
К к — K k
Л л — L l
М м — M m
Н н — N n
О о — O o
П п — P p
P p — R r
C c — S s
Т т — T t
У у — U u
Ў ў — W w
Ф ф — F f
Х х — X x
Ц ц — C c
Ч ч — Č č
Ш ш — Š š
Щ щ — Ş ş
Ю ю — Ǔ ǔ
Я я — Ǎ ǎ
Ь ь, апостроф — ‘

А ось так виглядатиме українська латинка, розташована в стандартному порядку, який застосовується для інших латинок. Модифіковані літери йдуть одразу після стандартних:

A Ǎ B C Č D E Ě F G H I Ï J K L M N O P R S Š Ş T U Ǔ V W X Y Z Ž ‘

Користуйтеся!

Джерело: Zen Antipop

Коментарi

Коментарiв