Лариса Ніцой: Чому наш прапор «посинів» із 1991 року?

454
Українська письменниця Лариса Ніцой

Ну Ви даєте, друзі. У мене таке враження, що частина людей не читає дописи до кінця, але коментує і вступає в суперечку. Написала допис про наш сьогоднішній прапор, про синє й блакитне, які колись відбувалися баталії з розташуванням жовтого, і хоч мені подобається версія про сонце угорі, уточнила, що не закликаю нічого перевертати, я люблю наш прапор. І що? Почалася сварка про перевертання-неперевертання. Написала другий допис, що прийшла на Майдан і побачила там різні прапори: у влади більш синій, у людей більш блакитний. І що блакитні – сонячні. А сині – урочисті. І що на Майдані не сварилися через це, на відміну від коментарів під дописом. І що? Знову суперечка про перевертання-неперевертання. Щоправда, є й позитивні зрушення. У першому дописі суперечка була більш агресивна, у другому дописі вже менше образ і більше аргументів.

Ну що, нате Вам третій допис, давайте в ньому вже миритися )))

Розкажу таку історію. Ви ж знаєте, що жовто-блакитний прапор спочатку був рухівський, а потім він став державним. Взагалі унікальна річ, коли партійний прапор стає державним, погодьтеся. Але історія про інше. Я тоді працювала в апараті Народного Руху В.Чорновола. В РУХ приходили-приїздили поважні делегації, часто іноземні і треба було оформити презентабельне місце для прийому таких гостей. В центральному офісі в Києві відремонтували новеньку залу для прес-конференцій, зробили в ній євроремонт (тоді ще не дуже поширене, але вже модне слово) і я зініціювала замовити дорогий гарний синьо-жовтий атласний прапор на древку у дорогій підставці. Щоб було презентабельно. Оговорили кольори, розміри, підставки, тризуби – замовили. Через деякий час фірма привозить, розгортаємо. Прапор гарний, якісний, дорогий і….. Розгортаємо і завмираємо. Я пам’ятаю своє здивування. Синя смуга була СИНЯ. Така синя, як зараз кругом висять прапори. Зараз це норма, але я добре пам’ятаю наше тодішнє здивування кольором, бо в 90-х на прапорах синя смуга була яскраво-синя, скоріше блакитна, ніж синя-синя.

З часом усі прапори в Україні «посиніли». Кияни мабуть пам’ятають, як уже за Незалежності на святкових вулицях прапори рік від року мали різний відтінок синього. Ставили на Майдані такі великі круглі підставки з трубками і прапори в неї втикалися по колу, виходило, ніби клумба з прапорів. Якогось року в тих круглих підставках замайоріли жовто-сині прапори, але синя смуга в них була майже бузкова. Щоправда, помайоріли вони кілька днів – і їх дуже швидко прибрали.

Учора я побувала на Майдані на параді – у багатьох людей різні прапори. Про жовте мовчимо. Я про синє. У одних яскраве, аж блакитне, у інших темно-синє. Проїхалася сьогодні по місту, і по місту на різних будівлях висять прапори з різним синім кольором.

Отепер я питаю, чому в нас різне синє і чому колір «посинів». Він не був раніше (вже за нашої пам’яті) таким темним. Синій був такого яскравого кольору, що його можна було назвати блакитним. Або це блакитний був такий насичений, що його можна було назвати яскраво-синім. Погодьтеся, яскраво-синій можна переплутати з блакитним, а от темно-синій – навряд назвеш блакитним. Ну і вже з історії, у нас було слово «жовто-блакитники», а не синьо-жовтики, чи жовто-синьки. Може жовто-блакитники і мали синій колір, але навряд чи він був темним, інакше його б з блакитним не сплутали.

От тепер у мене вже до Вас питання, чому колір починаючи з 1991 року, «посинів»? Кажуть, що це навмисне. Чому? Для дизайну краще чи яка версія?

Третя спроба – коментуємо третій допис без обзивань і сварок. З любов’ю ))))

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв