Лариса Ніцой: Допоки Ви всі будете думати неукраїнськими категоріями?

162
Українська письменниця Лариса Ніцой

Класні сходи в школі, правда? Креативненько, свіженько, по-новому.

Точно по-новому?

Скажіть, вчителі, у Вас немає питань до цих сходів?

Скажіть, батьки, у вас немає питань до цих сходів?

Скажіть, художники, ремонтники чи хто там, у вас немає питань до цих сходів?

У мене є питання. Може Ви й думаєте, що це новий підхід, тільки нічогісінько не змінилося. Ні-чо-го! Спочатку Ви кланялися росії – розписували стіни Лєрмонтовими і Достоєвськими, Ємєлями і Мухами-цокотухами. Тепер Ви кланяєтеся заходу, розписуєте сходи їхніми авторами і героями: Робінзонами Крузо, Гаррі Поттерами, Томами Сойєрами, Пітерами Пенами…

Чому? Чому Ви, вчителі, не подумали про українські книжки й імена? Де ви були, вчителі, коли розписувалися ці сходи? Мовники, де ви? Чому не запропонували розписати сходи своїми авторами, українськими, яких вчать діти. Гаразд, Ніцой Вам не підходить, не подобається вона в шкільній програмі. Напишіть Галина Малик, Марія Морозенко, Сашко Дерманський. «Чудове чудовисько» напишіть. «Русалонька з 7-В» напишіть. «Хуха Моховинка» напишіть.

Чому Ви, батьки, не подумали про вітчизняних авторів, яких читають Ваші діти на уроках? Про класиків не подумали. І про сучасників теж, яких, до того ж, можна запросити до дітей, поспілкуватися «вживу», послухати-побачити в ефірі.

Чому Ви, художники, ремонтники, чи хто там, не подумали про УКРАЇНСЬКЕ!

Ви можете назвати мені країну: Італію, Польщу, Німеччину, Португалію, будь-яку країну, у школі на сходах якої напишуть українських письменників? Кожна сходинка – новий український автор? Приходите в німецьку школу, а там на сходах українські письменники. Приходите в італійську школу, а там на сходах українські письменники. Приходите в угорську школу, а там на кожній сходинці український автор. З якого б це дива вони там були? А з якого дива Ви пишете чуже і в голові навіть проблиску немає, що в нас є своє: класне, якісне, цікаве, впізнаване дітьми. Є свої письменники. Є свої книжки. Рідні. Наші.

Ви привчаєте дітей не помічати свого, не цінувати свого, як не помічаєте і не цінуєте ви. Ви привчаєте дітей, що чуже – краще.

Допоки?! Допоки Ви всі будете думати неукраїнськими категоріями? Адже з отаких маленьких моментів (знати, поважати й популяризувати своє: книги, музику, винаходи тощо) і починається любов або байдужість до України.

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв