Юрій Касьянов: Порошенко акуратно скрутив дулю «Народному фронту»

379
Волонтер Юрій Касьянов

Так званий «Народний фронт», – Береза, потім Геращенко, а після і сам Турчинов зажадали голову Муженка за знищені склади. Президент акуратно скрутив дулю, запропонувавши всім «вчитися протидіяти диверсантам». Порохоботи перевели стрілки на НГУ і поліцію – мовляв це вони повинні були охороняти боєприпаси «на дальніх підступах». У мережі почалася кампанія по відбілюванню світлого образу генерала, який «прийняв не армію, а лахміття», і вистояв під натиском російської агресії …

Я познайомився з Муженком під Слов’янськом. Перша операція, яка мене вразила – лобова атака на Червоний Лиман 2 червня 2014 року. Після тригодинної артпідготовки колони йшли з поста 3 «А» тупо по дорозі – як на параді, як наступала Радянська армія в роки ВВВ. Було багато згорілої техніки, загиблі, і багато поранених – противник, пересидівши артобстріл в бліндажах, розстрілював наступаючих з лісу по обидва боки дороги …

Потім вразила історія з 1-м блокпостом «Рибгосп» під Слов’янськом, який розкатали танки Гіркіна. Багато разів говорилося про вкрай невдале розташуванні цієї позиції, але командування нічого чути не хотіло, і сталася трагедія. Танки противника після цього трохи не дійшли до «Місяця» – базового табору наших військових, де був Муженко, і можливо, нині вціліли б склади … Але історія не терпить умовного способу … Я приїхав на 1-й блокпост через дві години після залишення його противником – ще диміла спалена бронетехніка і не висохла кров в окопі протитанкістов, але на їх місце знову посадили виживших після бою хлопців …

Війна є війна – бувають поранені, бувають і вбиті. Але спокійний вихід Гіркіна зі Слов’янська виправдати нічим не можна. Бойовики збиралися довго, шумно, навіть забули розстріляти тих, хто сидів «на підвалі»… У штабі обірвали телефони попередженнями про підготовлюваний догляд, але нічого не було зроблено для знищення угруповання ворога. Невелика бронеколона, яку Гіркін відправив на забій у дорозі на Краматорськ, загинула за домовленістю на славу української зброї. Але факт зради ця кров не приховала …

Потім був трагічний похід на Шахтарськ, знищений сектор «Д», втрачена Саур-Могила, Іловайськ, Новоазовськ, залишений Луганський аеропорт, мало не зданий Маріуполь, дорога смерті до 32-го блокпоста, героїчна і безглузда оборона дапа, жахливі помилки в обороні Дебальцевого, кинуті напризволяще війська в обложеному місті… По суті, успішними були тільки ті операції, про підготовку яких нічого не знав Генштаб…

Коли говорять, що при нинішньому НГШ відродилася українська армія (совкова), то це правда. Але вона «відродилася» б в будь-якому випадку, при будь-якому іншому начальнику Генерального штабу. Тому що під час війни військова машина в будь-якій воюючій країні змушена змінюватися… Та й потім: чиїх заслуг більше у відродженні совкової армії – Генштабу або Міноборони – важко зрозуміти в суперечливому переплетенні грошових потоків і повноважень. Одне ясно: як полководець Муженко – ніякий. Монтгомері з нього не вийшов.

Порошенко ні за що не здасть Муженка. Навіть якщо згорять всі армійські склади, а ворог візьме Харків і окупує Дніпро. На те є кілька причин, кожна з яких ключова. Перша – Порошенко і Муженко спільно наробили купу військових помилок, рясно политих кров’ю наших бійців. Друга – безумовна особиста відданість генерала армії, а наш президент не довіряє майже нікому. Третя – у разі оголошення воєнного стану Муженко фактично стає другою людиною в державі.

Ось чому представники клану наполягають на зміщенні Муженка. Якщо Порошенко оголосить воєнний стан – а це обов’язково станеться, коли захитається його трон, то правити країною будуть двоє – Петро Олексійович і його ображена, озлоблена, добре озброєна тінь. Така перспектива нікому не подобається; навіть найближчим партнерам Порошенка. Ну а нам – тим більше.

Джерело: Юрій Касьянов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв