Петро Олещук: У нардепів – сплеск американофобії та євроненависництва

354
Політолог Петро Олещук

Насправді, я розумію сплеск американофобії та євроненависництва серед вітчизняних нардепів з наче «проєвропейських фракцій».

Як не крути, але, попри усі войовничі заяви, саме Кремль та Путін ближчі для нашої політичної еліти, аніж різні Брюсселі та Вашинґтони.

Захід постійно вимагає переступати через себе. Наприклад, не красти. Чи хоча б робити це не настільки явно.

А для чого вони тоді у політику йшли? Тут все хитке. Не накопичиш пару сотень мільйонів, поки на коні, то будеш потім одержувати пенсію за розробленим тобою ж законодавством, та лікуватися у державних лікарнях. Реформованих тобою ж. А вони себе прекрасно знають. Трансцендентний страх від подібної перспективи примушує їх красти у обсягах, що виходять далеко за межі людської потреби.

А от на Сході – все просто та зрозуміло. Жодних «планів дій, щодо членства», бюрократичних процедур та обговорення.

«Дядя Вова» тобі каже: «А пішли до мене, в «Тайожний союз», а я тобі грошей відсиплю». І ти такий: «А пішли!». І все – вирішено. Одержуй валізи з мільярдами. Звісно, потім усе «замочили», аби не «розсохлось».

І головне – воно твоє! Не треба робити вигляд, що це на якісь «реформи» та іншу чухню. Та казати якісь чергові фрази. Все щиро. Відверто. Готівкою.

Що ближче і зрозуміліше?

Ніяких тобі НАБУ та електронних декларацій, аби «смерди» бачили, що в тебе є. Ні, на Сході, поки ти відданий царю, можеш робити все, що хочеш. Ніхто тебе пальцем не зачепить.

Якщо ти бізнесмен, то не треба паритися щодо рентабельності. Все одно все вирішується на державному рівні. Якщо ти у потрібній партії та пов’язаний з правильними людьми – яке би лайно ти не виробляв, його будуть купувати і продавати.

Не треба дуже переживати щодо того, що говорити на людях. Власне, і розбиратися у чомусь не потрібно, адже «темники» пишуться на десятиліття, а вивчити якусь муру про «не смішити Іскандери» може будь-який розумово-повноцінний депутат.

Вони можуть публічно розказувати про «Мордор», але для багатьох цей «Мордор» – це, насправді, «Райський сад».

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв