Ростислав Мартинюк: Ядро московської пастви не розчулить дика історія на запорізькому цвинтарі

235
Журналіст Ростислав Мартинюк

ПОТРІЙНЕ САМОГУБСТВО

Величезна купа дорогих мені людей писали з приводу невідспівування хлопчика представником МП у Запоріжжі.

Хотів би на дечому перенаголосити.

Чому з МП в Україні НІЧОГО не станеться після цього випадку? 5 пунктів (окремо розшифрую):

– Блаґочєстіє

– Корпорація

– Помста

– Брутальність

– Бізнес

Блаґочєстіє.

Упевнений, що ядро московської пастви в Україні взагалі не розчулить справді дика історія на запорізькому цвинтарі.

По-перше, той батюшка із МП відмовився виконувати обряд, бо:

а) вирішив, що батькам САМИМ було все одно представник якої конфесії має здійснити обряд – чи КП, чи МП. А відтак ці люди для нього були близькі до «язичників»;

б) відспівування хлопчика, який, на переконання того батюшки, НЕ БУВ хрещеним – блюзнірство, бо це був би не Божий обряд, а «человєкоуґодіє». Доволі страшний і поширений гріх серед будь-якого священства;

в) батюшка міг уявити, що настільки ШАНУЄ батьків, що не хотів їх принижувати формальним ритуалом – ритуалом, в який він сам не вірить.

Це коротко – щоб уявити спектр аргументів ТОЇ сторони.

Корпорація.

  1. МП в Україні – потужна корпорація, із військовою дисципліною, маніхейським уявленням про країну, в якій вони живуть (Україна для них реально біснувата територія, що відпала від Батьківщини)
  2. Єпархії МП на півдні України – це воєнізовані, готові до фізичного протистояння угруповання, стійкі психологічно, упевнені у своїй безкарності й безпеці (в окупованому Криму їхні члени корпорації з «упц мп» святять окупаційні ракети – і нічого!)
  3. Між попами в МП часто дуже особисто напружені стосунки. За моїми спостереженнями, добра половина там НЕНАВИДИТЬ одне одного – на рівні приватних емоцій, боротьби за парафію, через специфічні неврози, поширені у цій мегасекті). АЛЕ! Уся неприязнь ВІДКИДАЄТЬСЯ перед лицем ЗОВНІШНЬОГО ворога (для них це Україна та її сутнісні прояви: націоналісти, украіноязичниє і, звісно, УПЦ КП – «жерці падшего малоросійського міра»). Відтак БРУТАЛЬНИЙ колега-піп був ОДНОСТАЙНО підтриманий корпорацією – усім їхнім священством. І в даному випадку нам, українцям, варто ПОВЧИТИСЯ таким навичкам. (Поза змістом тої конкретної події, звичайно).

Помста

Риса, яку виховують у членах корпорації МП не менш дбайливо, ніж у КГБ. Помста – справа, яку їдять холодною. І саме корпорація МП здатна чекати і насолоджуватися слушним часом для її реалізації. Випадок із невідспівуванням немовляти – настільки дикий, наскільки й солодкий для такого типу спеців. Там не буде ні покаяння, ні навіть щирого шкодування – скандалу можна було уникнути і тд. Не для того вони терплять «приниження» – існування України, тризуби, перейменування вулиць, демонтаж Лєніна на проспєктє Лєніна, укрАінскіє школи для їхніх дітей і – ВІНЕЦЬ! – ряджених самосвятів «киевского патриархата», які є для них «обіззянами Святой Русі».

Брутальність

Члени корпорації МП в Україні – люди з військовим досвідом і специфічним вихованням. Це справді органічні плоди русского міра. Наріжний камінь його існування, самодисципліни – це брутальність. Вона буває прихованою і непомітною для суспільства, іноді вона буває артистичною – і в Запоріжжі був саме цей, органічний випадок для служителів МП.

Бізнес

Не випадково вся ця історія сталася в звичайній для МП БІЗНЕС-СИТУАЦІЇ. Як відомо, московський піп надавав ритуальні послуги за гроші (що вже само по собі заперечує щирість перелічених вище підстав «блаґочєстія», через які був невідспівуваний хлопчик. Але то тільки на перший погляд – парадокс).

«Трупний бізнес» в Україні МІЦНО захоплений мафією, яка є не просто диктатором цін, обставин і форм відправлення тої сумної процедури, але ще й МОЛОТОМ МОСКОВЩЕННЯ. Це окрема тема, але я впевнений: надписи на віночках, виступ «плакальщика» та й сам надпис на могилі хлопця були ПО-РУССКІ. При чому не з дозволу батьків, а ПО УМОЛЧАНІЮ. Хотів би помилятися, але це лише підвтердило правило.

Мені не дадуть збрехати: офіційна церемонія відспівування покійного борця за українську мову Олексія Курінного в Будинку кіно спочатку почалося … московською мовою! Так, представник ритуальної контори, рожевощокий малоросіянин, чесав собі про «тяжолую утрату» – поки його не зупинили обурені голоси присутніх (він без проблем перейшов на українську – але ж «по умолчанію» – навіть у Києві! – московська мова).

Так от, МП в Україні – це величезний бізнес, органічно включений у мафіозні розклади: від спонсорів нардепів із Опоблоку – до свічної торгівлі та МОНОПОЛІЇ на церковні послуги в ПАКЕТІ ритуальних контор.

Отже, коли закидували батькам, що не подбали про свою конфесію на похоронах, то, гадаю, в їхньому стані просто не вистачило сил окремо займатися ще й ЦИМ питанням. (Хоч, звісно, таки було ТРЕБА зайнятися).

Прикро, що на всі ці пять тем – БЛАҐОЧЄСТІЯ, КОРПОРАЦІЇ, ПОМСТИ, БРУТАЛЬНОСТІ та БІЗНЕСА – не відписалися статусні люди з нашої Церкви – Київського патріархату.

Закид одного з наших єпископів, що, мовляв, митрополит Лука Ковалєнко схвалив невідспівування хлопчика, але, бачте, служив Різдво у Будапешті за Новоюліанським календарем – у молоко. Бо у московських попів головне – ДОТРИМАННЯ НАКАЗІВ! А Лука і в першому випадку (не відспівувати хрещених у КП), і в другому (відслужити як виняток літургійку за Новим календарем для русскої агентури в Будапешті) – ВИКОНУВАВ НАКАЗИ. І не порушив їх ні в чому.

Нам би так навчитися виконувати накази КОРПОРАЦІЇ УКРАЇНА! Ціни б нам не було.

Проте весь цей довгий допис і всі міркування бліднуть на тлі реальної трагедії, яка сталася у Запоріжжі….

Вдумайтеся:

– людина кинулася з вікна (перший самогубця);

– вона вбила маленьку людину, яка була хрещена в нашій Церкві (другий «самогубця» – за версією МП);

– людина, що відмовилася БУТИ ЛЮДИНОЮ (третій самогубця – блаґочестівий жрець).

Страшна символіка. Страшна БІДА

PS І на останок. Не хрестіть дітей у Церкві – Київському патріархаті, якщо не збираєтеся і робити наступний крок – боротися за правду, за Україну. І то на кожному кроці і на кожному місці. В Запоріжжі чи деінде. Інакше вороги нашого спасіння «вмєнят» це Святе Хрещення у легковажність і етнографічну розвагу. За що – рано чи пізно – покарають.

Джерело: Ростислав Мартинюк

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв