Петро Олещук: Коли ми вийдемо із хронічного відставання від світу

228
Політолог Петро Олещук

Із цікавістю спостерігаю за розгортанням провладними «опініонмейкерами» нового тренду – «Жрачка-дискурс».

Ну, це масоване вкидання в комунікаційних простір повідомлень, побудованих за типом: «а от я бачив, як народ топче червону/чорну ікру, а, отже, все у нас чудово, народ багатий, а всі розмови про нестачу грошей – це ми «прибідняємося».

Очевидно, ініціаторам ця кампанія видається дуже розумною та переконливою. Проблема лише одна. Сама постановка питання (оцінка достатку у категоріях їжі) – свідчення системної відсталості країни, і, як наслідок, відсталості мислення навіть офіційних пропагандистів.

Оцінка статків через їжу – це критерій, поширений у доіндустріальному, аграрному суспільстві. Мабуть, не дивно, що люди, які генерують «жрачка-дискурс», нерідко розказують щось і про «аграрну наддержаву».

Це у традиційному суспільстві ти багатий, якщо їси щось дороге та багато. Товстий – багатий. Худий – бідний. Ключовий товар – прянощі. Критерій влади – масиви земель як основи для виробництва їжі.

Для постіндустріального суспільства «першого світу», схибленого на здоровому харчуванні, калоріях та всьому іншому, ці всі розмови звучать дико. Там, до речі, і самі критерії оцінки їжі та її «вартості» змінюються кардинально, і споживання того, що у нас вважається критерієм достатку, там навпаки асоціюється з бідністю.

Даруйте, але ми реально вийдемо із хронічного відставання лише тоді, коли нікому і в голову не прийде розгортати «жрачка-дискурс», який свідчить, що ми поки що залишаємося на нижчих ступенях «піраміди Маслоу».

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв