Олександр Кочетков: Коли Трамп почне бомбити Москву?

481
Політолог Олександр Кочетков

У ніч з п’ятниці на суботу США, Велика Британія і Франція завдали ракетного удару по об’єктах у Сирії, на яких може виготовлятися хімічна зброя. Ракети дійсно були «розумними», тому постраждали (не загинули!) лише троє мирних мешканців.

Однак нас хвилює, чому союзники не роздовбали в несортоване сміття росіян, які воюють в «сакральній» Сирії?!

Тут треба розуміти вигини нинішніх відносин недоімперії з цивілізованим світом.

Кремль у цей раз здрейфив не на жарт. Російські кораблі вийшли з порту Тартус у море. Авіацію перекинули на російську базу в Хмеймім. «Іхтамнєтов» постаралися вивести із зони можливих ракетних ударів. Це все – про всяк випадок.

Паралельно почали домовлятися зі штатовцями, щоб по російських базах удару не було. А в Кремлі реально такого удару боялися. Оскільки жодної реальної відповіді – хоч симетричної, хоч кривобокої, крім оскаженілої пропагандистської брехні, у недоімперії просто немає. І вже зараз там почали співати для «вати», що сирійські ППО древньої російської технікою збили стоп’ятсот американських ракет. Ну так, ну так… А ще лазерами з очей Путіна спалили весь Атлантичний флот США …

Чого хочуть союзники?

Не публічного розгрому росіян у Сирії і, тим більше, в Україні. Вони хочуть поставити Кремль і Путіна на місце. Тому те, що зараз недоімперія непублічно встала в позу «Ку!», Їх цілком влаштовує.

Росіяни виторгували, що по їх базах удари не наносилися. Поки. Але в обмін їм доведеться піти на предметні переговори про схему плавного відсторонення Асада від влади і його подальшу долю. І доля його представляється незавидною, тому що, як відомо, «російські своїх не кидають».

Будучи кровожерливим мерзотником, але не ідіотом, Асад начебто вже вивіз родину в Іран, та й сам може чкурнути туди в будь-який момент. Тому що в такому розкладі гарантій непереслідування йому ніхто не дасть, навіть якщо він піде з посади добровільно і тихо.

Тому на даному етапі союзники своєї мети досягли. І головна з них – єдність і спільні військові дії США, Великої Британії і Франції (Німеччина залишилися «добрим поліцейським»). А далі – по ситуації, але пріоритет за видавлюванням, а не прямим бойовим зіткненням, хоча і таке вже (!) допускається.

Так що, відповідь на питання вузаголовку звучить: «Ніколи». Ніколи і ніхто за нас нашу роботу робити не буде. Протистояти агресору, у тому числі.

Джерело: Олександр Кочетков

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв