Лариса Ніцой: Влада за нашої байдужості нічого не робила для розвитку україномовного середовища

398
Лариса Ніцой, письменниця

Шок. Настя Каменських, виявляється, україномовна. Завжди нею була.

На днях слухала улюблену хвилю «Країна ФМ», де все 100% українською. Вони мають рубрику, «Новинки ефіру», куди запрошують авторів розповісти про себе і про свою пісню. От Настя й прийшла з новою піснею, українською, і розповіла, що з україномовної родини. Що в дитинстві проводила багато часу в селі у дідуся й бабусі – україномовних. І коли пішла в садок, то питала в мами, якою це мовою діти розмовляють?

– Російською, – почула у відповідь.

Якщо прибрати дискусію про смаки (комусь її творчість подобається, комусь – ні, не про це мова), беззаперечно, Настя – талановита, стильна, гарна, вишукана, популярна, високого рівня сучасна співачка.

Російськомовна.

Вона такою стала.

І таке мене зло взяло. Не на Настю. На владу.

О, знову влада винувата? Так, вся попередня влада усіх 26 років незалежності. І ми винні, що попускали.

Влада за нашої байдужості нічого не робила для розвитку україномовного середовища. Навпаки, розвивалося російське середовище, в результаті скільки українських «насть», потрапивши в чуже середовище, звикали до нього, більше того, стали приймали його за рідне.

Ви запитаєте, ну й що такого? А те, що українське середовище в цей час зникало. Українська держава його не зберегла. І родини не вберегли. Бо не всі родини розуміли важливість збереження українськості. Моя, наприклад, родина мене ніколи такому не вчила. Навпаки, всі плавно перероджувалися в «совєцкого чєловєка». Добре, що на моєму шляху зустрілися викладачі Кіровоградського вишу. А якби не зустрілися? Насті, з усього видно, на її шляху україномовне середовище більше не трапилося.

Тому й повинна спрацювати держава, яка плекала б своє національне середовище. Яка оберігала б свою національну ідентичність, як зіницю ока. Ми звели все до плекання вишиванок і шароварів у музеях, а «насті», в цей час, ставали російськомовні, як і весь український шоубіз. В результаті маємо російськомовну співачку Настю Каменських і сотні таких як вона. І тепер нахабні Рабіновичі- Черванєнки- Добкіни- Мураєви- Гордони- Корогодські- Володарські- Гольдарби зверхньо кажуть: «Ви сначала саздайтє украінскій канкурєнтнаспасобний прадукт, штоби бил уровня рускоязичнава, а патом пагаварім».

Сьогодні Настя заспівала українську пісню. Я б це назвала «зовом дідів». Це ж щось заговорило оте глибинне, яке проросло тоненькою травинкою з її минулого. Але знаєте в чому небезпека? У Насті ще було звідки проростати – від дідуся й бабусі, з отого джерела, з якого вона пила маленькою. Проявилося тонесенькою ниточкою, яка ув’язала її теперішню з її предками, з українським минулим усього народу. Вона це почерпнула в дитинстві. А де українськість почерпнуть «настині» діти?

От для того, щоб мова прадідів не була для них чужа. Для того, щоб сучасні діти були не якимось новим народом, а були продовжувачами наших українських предків, нашого коріння, наших традицій, культури, історії, усього українського буття, щоб був неперерваний, нерозірваний зв’язок – треба рятувати нашу мову.

Недаремне чудова Настина пісня українською з’явилася після того, як на законодавчому рівні була запроваджена обов’язкова частка пісень українською мовою. Як тільки прорідили гущавину і дали трохи сонечка для українських пісень – вони щедро зійшли і потягнулися вгору.

Якби ми зробили це раніше, 26 років тому, то усі «пиришки-пупиришки», які лунають сьогодні на українських теренах, були б переважно українські.

А якби «пиришки-пупиришки» в усіх динаміках були українські – ми б мали сьогодні зовсім іншу історію Української держави.

———————————————–

п.с. Прошу вибачення в Насті Каменських, що без її дозволу взяла її історію для наведення прикладу.

Шок. Настя Каменських, виявляється, україномовна. Завжди нею була. На днях слухала улюблену хвилю «Країна ФМ», де все…

Опубліковано Ларисою Ніцой 22 квітня 2018 р.

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв