Петро Олещук: Українським політикам слід писати фантастику, а не йти в управлінці

257
Політолог Петро Олещук

Традиції фантазерства.

Першопочатково черговий скандал з народженням спадкоємця Омеляна у мене не викликав особливих емоцій та бажання на нього реагувати.

А що тут реагувати? Ну, просто зробив собі «вузлик на пам’ять», що «головний реформатор» не бачить для власних дітей майбутнього в Україні.

Тут обговорювати нічого. Будь-хто, наділений мозком, може зробити ті самі висновки. Переконувати ж людей без мозку у чомусь – марна справа. Я це давно збагнув.

Але мені дуже сподобалися пояснення самого Омеляна.

Отже, дружина народила в США бо випадково там опинилася. Слід сказати, що це другий подібний випадок, бо перша дитина теж народилася у США. Можна лише подивуватися силою випадку, який вперто приводить родину у найвідповідальніший момент до Штатів.

Знаєте, що мені це нагадало?

Одного прикольного дядька, що, за його власними словами, жив посеред чужого житлового компексу «Межигір’я», орендуючи у ньому лише невеличкий сарайчик, та підтримуючи страусів.

Роки йдуть, покоління міняється. Але є одна константа – спроможність лідерів України до польоту фантазії. Їм би книжки писати, фантастичні. Але вони чомусь йдуть в управлінці. Культура втрачає митців, а ми – час. Шкода.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв