Юрій Касьянов: Україна так і не стала по-справжньому вільною і європейською за роки незалежності

471
Волонтер Юрій Касьянов

Програмне. Преамбула.

За роки незалежності Україна так і не стала по-справжньому вільною, демократичною, європейською країною. Не було побудовано сильну державу, яка виражало і захищала б інтереси нації, забезпечувала б суворе дотримання законності і торжество справедливості. Держава не забезпечує безпеку, не створює рівні умови для підприємницької діяльності, не гарантує дотримання навіть базових прав людини. Для цього є дві взаємопов’язані причини.

Перша – реальна влада в країні належить правлячому класу топ-чиновників і олігархів, які живуть на ренту, отримувану з найбільш прибуткових галузей економіки і підприємств, які вони або несправедливо захопили в смутні дев’яності – на початку двотисячних, або контролюють «за службовим обов’язком». Значну частку феодальної ренти складають фінансові кошти, одержані безпосередньо з бюджету в результаті протиправних шахрайських схем, а також хабарі і відкати від бізнес-структур.

Фактично в Україні встановилася кримінальна чиновницько-олігархічна диктатура, коли кілька феодальних кланів, збитих за регіональними або галузевими ознаками, близько сотні найбагатших сімей, багато з яких навіть фізично не знаходяться в країні, керують державою і маніпулюють суспільством для отримання максимальної вигоди.

Квазідержавні інститути – ручний парламент і договірний олігархічний уряд формуються в результаті псевдодемократичних «виборів», результати яких безпосередньо залежать від кількості грошей, витрачених тих чи інших феодальним кланом на обдурення виборців. Політичні партії та політики є тільки симулякром публічної політики, і тим самим не залишають виборцю реального вибору, окрім як між різними феодальними кланами і клановими «лідерами».

Особливу роль у феодальній українській державі грає президентська, а, по суті, монархічна влада. У нормально влаштованій європейській державі президент з такими повноваженнями як у нас був би фігурою шкідливою, деструктивною і нежиттєздатною. Президент, який ні за що не відповідає, не очолює виконавчу владу, але при цьому втручається в роботу всіх гілок влади – такий президент не потрібен із точки зору здорового глузду, як п’яте колесо у возі. Однак у клановій кримінальній системі координат президент-пахан є необхідною фігурою в системі стримувань і противаг, що забезпечують стабільність модернової феодальної держави, і її захист від бунтівників. Час від часу пахан бере на себе більше, ніж йому належить, і тоді феодальна система знаходить йому заміну, провокуючи, заохочуючи і контролюючи майдани.

Друга найважливіша причина, по якій Україна не відбулася як вільна демократична держава, – українці не сформувалися як політична нація. Це і не дивно, беручи до уваги столітні традиції кріпацтва і відсутність досвіду побудови громадянського суспільства в рамках незалежної національної держави. І сьогодні правлячий клас робить усе можливе, щоб українці як політична нація не відбулися, щоб громадянське суспільство жодним чином не становило конкуренції феодальним квазідержавним структурам.

Одні феодали зі східними країнами експлуатують ностальгічні почуття по Радянському Союзу, що канув у лету, вигодовуючи тим самим сепаратистські проросійські настрої, які зробили можливою російську агресію і окупацію Донбасу. Інші феодали, які ведуть бізнес на заході країни і в Європі, фінансово підтримують різні «націоналістичні» течії, які ділять українців на сорти не по їх відношенню до України, не за рівнем реального патріотизму і навіть не по заслугах перед країною, а за якістю знання української мови, частоті надягання вишиванок у свята, і стосовно окремих історичних фактів і особистостей. Такі «націоналісти» є такою же деструктивною силою, як і рашистські сепаратисти сходу – і ті, і інші рука об руку працюють на ліквідацію української державності.

Об’єднання всіх українців в рамках єдиної політичної нації – це смерті подібно для правлячого феодального класу. Тому що політична нація формується не тільки навколо єдиної національної мови та культурного простору, а навколо об’єднуючої національної ідеї – ідеї побудови сильної національної української держави з розвиненим громадянським суспільством. В такій державі і такому суспільстві знайдеться місце для людей всіх національностей, будь-якої віри, і різних культурних традицій. В такій державі, побудованій на принципах справедливості, законності, свободи особистості і підприємництва, не буде місця для правлячого сьогодні класу феодалів.

Тільки об’єднана політична українська нація може побудувати ефективну і сильну національну державу, виграти війну, повернути Крим, домогтися відновлення потоптаної справедливості і проданої законності, забезпечити реальне зростання економіки на принципах вільного підприємництва.

Ключем до вирішення цих завдань будуть майбутні президентські вибори, які треба виграти, щоб використавши безмірні президентські повноваження і отриманий кредит довіри від суспільства, в лічені місяці і роки зламати хребет олігархічної системи, раз і назавжди змінити правила гри, відсторонити від влади феодалів і їх поплічників, повернути окуповані території і відкрити дорогу у владу здоровим, патріотичним силам суспільства.

Джерело: Юрій Касьянов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв