Марина Данилюк: Креативу наших політиків вистачає лише на костюми чебурашок і каструлі?

243
Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

І пару підсумкових слів про льовочкінський проект «Нові Лідери».

Відколи мірилом, кому ставати новим лідером стало – показують твій хлєбальник на каналі Пінчука за підтримки Льовочкіна чи ні?

Знаєте, Льовочкін на минулих виборах Злату Огнєвіч у список Ляшка запхав — і що стала ця людина законотворцем чи політиком першого ешелону? Повернулась туди, де її місце – вертіти дупцею під поп-мотивчик на М1.

Нового лідера на зміну Ляшку і Тимошенко не можна наголосувати смс.

І шляхетний реформатор не з`явиться з-під чарівної ручки симпатичної доярочки Фреймут-Коник-Ракоід.

Я завжди думала, і останні років чотири, що люди, з якими можна мати справу і є*ашить з’являються із волонтерського пункту, зі знімальної групи, яка знайшла і розкрутила чутливу тему — а не коли журналістка стрибає на плечі олігарху аби взяв хоч як небудь.

Двіжі, яких боїться влада робляться у фейсбуку, де у тебе дофіга підписників.

У дворах. В ОТГ, де з’явились перші суттєві гроші. Навіть у нинішній раді є кілька мажоритарників, які пробилися у вищу лігу, відпахавши у рай- і облрадах. І їх полюбили, за ними підуть.

У судах на прифронтовій зоні лідери народжуються, куди доїжджають такі екстремалки як Томак чи Решетилова.

У київських судах – де лише кілька журналісток ретельно виписує деталі судів над беркутівцями, сепаратистами, тітушками. Я нагадаю, що справа Крисіна всіх зацікавила – лише після розголосу. І суд над Агєєвим теж.

Або фантастичні акції під прокуратурами – пригадуєте отой ранній Демальянс ще до Гацька, коли люди лежали на снігу під ГПУ – і це стріляло у всіх світових ЗМІ. Чи креативу вистачає лише на костюми чебурашок і каструлі?

Ви справді думаєте, що після виграшу на каналі Пінчука вас крутитимуть 2Х7 – і ви скоро дебатуватимете із Гриценком чи Тимошенко?

Життя складніше за бляд*ьке шоу «Холостяк», яким люди середнього віку намагаються освіжити свій скислий шлюб, де не лишилось нічого крім звички і страху — «краще так чим нічого».

Вам ніхто не подарує троянду. Льовочкін дарує ілюзію лідерства, а насправді амбітні малолітки продовжують життя йому.

Джерело: Марина Данилюк-Ярмолаєва

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв