Лариса Ніцой: У Хмельницькому створили шматочок моєї мрії – українську Україну

348
Лариса Ніцой, письменниця

Оооооо, бальзам на мою душу, мед моїм вухам! Мені до дня Конституції зробили подарунок. Але все по порядку.

Гляньте на ці коридори і виставку картин. Це не музей, а коридори міської ради того міста, місцева влада якого за наполяганням активістів відмінила вивчення російської мови у всіх школах. Згадали, що це за місто? Це Хмельницький. На день Конституції міська рада Хмельницького зробила мені гарний подарунок – організували форум «За українську мову», на якому виступив міський голова і сказав, що вони будують у місті українську Україну. І місцевий владика виступив і сказав те саме, і активісти. Оооооо, це екстаз.

У Хмельницькому я вперше. Місто дууууже сподобалося. Чистеньке. Затишне. Пошукала спиляний монумент Ленінові. Зараз така тенденція, що в кожному центрі стоїть п’єдестал без Ілліча, а на ньому прапор. У Хмельницькому такої підставки з прапором немає. Обвела поглядом площу – немає. Гм. Питаю:

– У вас що, Леніна не стояло?

– Стояв. На тому місці тепер отака велика інсталяція.

Ну нічого собі! Гляньте, що вони поставили замість Лєніна. Яке ж воно гарнющо-українське. Ніщо не нагадує про вождя пролєтарієв. Композиція має багато елементів і вся дише Україною. Щось там, правда, хмельниччани бурчать у її бік. От дурнесенькі! Та припиняйте ви цю погану українську звичку все критикувати! Ця інсталяція унікальна і ви разом з нею. А потім були оці коридори «мерії» з колоритними картинами. Беее, яке слово, «ме-е-е-е-рія», воно зовсім не тулиться в ту українську Україну, що я побачила.

А потім були працівники в кабінетах. Усміхнені, привітні, розмовляють українською. І кругом такий порядок! Все вилизано. Ото так, як у музеї, не лише в коридорах, а й у кабінетах теж. От звід