Якби ж то мене спитали, то я б сказав. Сказав, що маю своє бачення ідеальної України.
Попри велику кількість достойних, президентом мав би бути таки Вакарчук. Лише при яснолікому в нас просто самоунеможливилася опозиція.
– Ви за продаж землі чи проти? – ввалить в ефірі баба апазиція.
А він такий: – Обійми мене, обійми мене, обійми, – і посміхнеться.
І все, питання зняте.
«Довели ви народ, стогне, зубожіє!», – напише в ФБ сраковил.
«Небо для всіх. Синє небо над нами. Слава Україні!» – відповість у твітері Президент.
І все. Тішина, спокойствіє. Як на внутрішній політичній арені, так і на зовнішній. Бо хто його знає, шо він ото сказав і замишляє…
Поліцію і СБУ я б розігнав. Зробив би міністерство О. Л. І. (О*уїтєльних людських Інспекцій). І Фреймут, звісно, міністром. І штат набирать по принципу від пацанки до панянки. Тоді буде діло. Вкрав пиріжок? Прийшли в очі глянули і в тюрму не треба. А не дай бо шо то й сама Оля в дверях. А це вже фактично росстрєл. Злочинності вопщє не було б.
Іллю, ну тогого, що в воду посцяв, я б поставив на аграрний сектор. Бо ж з кабачком чи кавуном на їхньому рівні може спілкуватися тільки він. Підняв би економіку за пару років. Ківі б вирощували даже. І патісони з круасанами.
Медицину б одмінив. І шоб слідкувала за отмєною, то Богомолець поставив. В одній руці шоб ікона, а в другій – гітара. А заболів якшо – до Іллі. Трудотерапія.
За науку поставив би Лещенко отвічать. Після його математичних викладок з квартирою в здібностях не сумніваюся. А дружину його – міністром міру. Шоб з усіма мирилася. І армію їй підпорядкувать. Шоб знали справжню ціну миру.
А! Винник буде замість Гройсмана. Більше ніхто українців не може до купи зібрать. Тільки він. Довів лічно. Хай збирає баб і розказує політіку руху. А ті вже в маси до чоловіків доносять під розпісь.
Чорновола. Того, шо в спідниці, кинув би в помощ Іллі. Давно на часі законодавчо заборонити колорадського жука і медведок. Хай думає, розрулює. Як з інетом.
Не Україна була б, а пісня. Прям сонечко як на логотипі у третього рейха. Запорєбрік би боявся. Крим вернувся б сам, а ОРДЛО в черзі були б на повернення. І Тягнибок би їх через шпіцрутени приймав назад.
А я б тоді зібрав сім’ю, дітей і може ще Чепіногу, бо його б загнобили, і поїхав би в Гімалаї. Наблюдать за розквітом країни звідти. Но це якими мене спитали. Но кому я нужний шоб мене питать?
Джерело: Руслан Горовий
