Роман Кулик: Смерть Лук’яненка для українців затьмарила футбольна поразка РФ

236
Роман Кулик, молодший лейтенант (хорунжий) у Збройних Силах України

Кілька занудних реплік щодо пріоритетів.

Перемога Хорватії – тимчасове сумнівне задоволення, з якого нам нуль реальної користі. Пораділи – за кілька днів забудете. Для тих, хто бойкотував чемпіонат – це взагалі білий шум, який потрапив у поле зору тільки завдяки стрічці ФБ і Твіттера. Ну і виявилось, що дехто не дуже то й сумлінно бойкотував, як тільки з’явився привід позловтішатись поразці ворога. Не рвусь моралізувати і чудово розумію причини такої реакції.

АЛЕ. Смерть людини масштабу Левка Лук’яненка – непересічна для нації подія. В таких ситуаціях оголошують день жалоби, приспускають прапори, на ТБ – спецвипуски програм, присвячених померлому, інтелектуали строчать колонки пам’яті, публікують спогади і т. д.

Ну це коли є розуміння, що з життя пішов чоловік, який всі зусилля і працю поклав у відродження України, третину свого довгого життя провів у таборах за переконання і волелюбність, врешті-решт у зошиті написав Акт проголошення незалежності України. Документ, із якого почалось відродження нашої держави. Як би комусь не подобалась частина його переконань, висловів чи рішень – це беззаперечно легендарна людина й авторитет для українців.

Але другу добу підряд стрічка наповнена радістю щодо програшу росіян на ЧМ – і це ще далеко не найгірший варіант: чудово усвідомлюю, що в інших «бульбашках» тисячі українців плачуться з приводу програшу росіян – але які до ідіотів узагалі можуть бути питання.

Якось недолуго, що за другорядними подіями та білим шумом аудиторія фб, яка часто вважає себе кращою за решту суспільства, не може визначитись із пріоритетними речами, які дійсно варті реакції та роздумів. Лук’яненко часто говорив про необхідність позбавитись ознак постколоніального стану України – а в день його смерті величезна частина суспільства досі обговорює події з Росії. В тій чи іншій формі. Мде, як іронічно вийшло. Це не спроба зайнятись моралізаторством чи когось присоромити, скоріш проста реакція на нездорові тенденції нашого інформпростору.

Джерело: Роман Кулик

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв