Андрій Ніцой: Про мову еліти

2043
Директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой

Після прощання з Левком Лук’яненком зустрів неподалік парламенту групку керівників Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на чолі з її керівником. Різанула вуха відбірна російська в розмові між собою цих патріотів «при виконанні службових обов’язків». Знаю, що мені дорікатимуть, мовляв «вони ж професіонали», або «вони ж рускоязикіє патріоти», або «вони ж не на роботі, а між собою можна і на радном язикє». Цілком погоджуюсь наперед з такою або іншою критикою своєї рефлексії. Можливо така болісна реакція спричинилася після панахиди за Л.Лук’яненком, який здобув для цих «патріотів при посаді» незалежність, але так і не дожив до української України.

Та на другий день відчуття неправильності повернулося. Часто у нас критикують виборців за те, що обирають у владу всяке таке. Іноді й сам грішу надмірною вимогливістю до співгромадян, наприклад, не можу пробачити те, що у 1991 році не обрали президентом України В.Чорновола і тим самим прирікали мене і всю країну на злидні і корупцію упродовж 27 років. Але коли бачу от таке перетворення з показного «патріота при виконанні службових обов’язків» на високій посаді, яка має прямий вплив на формування громадської думки в теле- і радіо-просторі на звичайнісінького зросійщеного обивателя, мені стає сумно.

Згадую нашу дискусію в студії Остапа Дроздова «Ну, що ми за народ такий?!». Переконуюсь дедалі більше, що не народ, а еліта має нести першочергову відповідальність за дії правлячого класу. Угодовство і безпринципність значної частини української еліти, її боягузтво і продажність – ось головні причини нашої бідності і неуспішності. Чому досі національна еліта не відновить традицію руконеподаваності мерзотнику, шахраю, брехуну, зраднику? Тільки тому, що він міністр, депутат, президент чи якийся інший начальник?!

Пишаюся знайомством з Василем Шкляром, який мав мужність відмовитися від Національної премії і грошової винагороди з рук Януковоча. Цей та деякі інші приклади непокори еліти, а також сплески народної ініціативи 2004 та 2013-14 років, Врадіївка, Податковий і Мовний майдан не дають вмерти надії на те, що колись і у нас з’явиться справжня українська національна еліта.
Начувайся тоді правляча біомаса!

Джерело: Андрій Ніцой 

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв