Ростислав Мартинюк: Вороги зрозуміли, що Україну можна купити «Небесним Усиком»

887
Ростислав Мартинюк, продюсер і журналіст

«Матч смерти» – хто пам’ятає цей благословенний фейк із збірки «1000 і одна вєлікая отєчєствєнная ночь»?.

Ага, полонені «динамівці» виграють у німецької солдатської команди, а ті страчують їх (у безсилій фашистській злобі).

Насправді, товариські матчі в часи Райхскомісаріату Україна – поширене явище. У Києві місцеві грали переважно з мадярами, в інших містах – з німцями, румунами та італійцями. І матч між якимись «динамівцями» й якимось «німцями» очевидно був і в самому Києві. Ну типу пограли – і розійшлися….

Але для СССР то була ознака того, що німці – ЛЮДИ, а не окупанти. І футбольні фієсти на території ворога були вкрай небезпечні. Тому й вигадали фейк про страту «динамівців» (нєпрємєнно страту!) – ще й пам’ятник поставили цій брехні на вул. Грушевського (2013-го року).

Бо НЕ МОЖНА вигравати у окупантів на їх території – і залишитися живим. Тоді твої гравці або колаборанти, або нікчеми, або корисні ідіоти в театрі ворога.

Що ж сталося нині у Москві? Громадянин країни, яка зазнала агресії з боку РФ, їде на ворожу територію і грає з умовними «німцями» в умовний «футбол». Пропаганда країни-агресора здобуває цілу купу ідеологічних плюсів, а воюючі українці тішаться «перемогою» – в «станє враґа». За перемогою наступають «обнімусі» – з отим ярмарковим осетином (бити справжнього русского Москва не дала). І власне на обрії – МИР (тобто почесна капітуляція).

Уявити, що Усік привіз до Москви замість синьо-жовтого прапора зброю і спробував прямо на трибунах ліквідувати кілька високопоставлених чиновників РФ, не може навіть досвідчений фантаст.

Чому?

Не лише тому, що Усік – давно русскій. Мовою, церквою і вдаваною нездатністю визначити «чий Крим».

Власне самим українцям не потрібна СПРАВЖНЯ перемога. І СПРАВЖНЯ війна. Їм, скоріше, потрібна СИЛЬНА ЕМОЦІЯ, яка була б ідентична відчуттю перемоги.

Того буде цілком досить.

Зараз я навіть думаю, що сентиментальне визначення «Небесна Сотня» – відносно вбитих повстанців 20.02.14 – геніальне «відкупне» для колективного українського «інфанта». А «Пливе кача» – частина знеболюючого для мас, які опинилися на межі справжньої революції – тобто зміни правлячого класу, тотальної війни проти Москви і постання Нової України.

Тобто, Україну можна купити «Небесним Усиком». Можна! Це чітко уяснили вороги.

І хоча Москві із нами далі важко й непередбачувано, але вона швидко вчиться, маневрує і незабаром скаже устами свого фасадного спікера: «Да Слава Украйіні, рібята! Чо ви, абідєлісь што лі? Ґєроям слава. Ми же братья…».

Ну й обов’язково перекрасять усі мости через Москва-ріку у синьо-жовті й червоно-чорні кольори.

Буде глибока сатисфакція. Не сумніваймося.

Джерело: Ростислав Мартинюк

Коментарi

Коментарiв