Марина Данилюк: Україна зараз – як наложниця на стамбульському ринку

572
Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Кілька тез за мотивами зустрічі Макрона, Меркель із Лавровим та Герасимовим. І їхніх розмов про Україну.

  1. Дипломатію по-російськи підсилили «мовою сили». Валерій Герасимов – начальник Генштабу РФ – є у списку українських санкцій щодо осіб, які прямо причетні до військової агресії в Криму та на Донбасі. Він – ідеолог «русскай вєсни», котра чумою носилась по містах близько трьох місяців. Він задовго до вторгнення у Крим та Донбас обробляв своіх офіцерів, що Україна – ворог. Це у нас десантура до середини літа 2014-го розкачувалась і долала міфи про братство і єдиний народ. Так от легалізація цієі особи на перемовинах із європейськими лідерами – смачний харк Путіна ЄС.
  2. Лавров і Герасимов говорили із Макроном та Меркель про мінський та нормандський формат. Путін хоче реанімувати їх на своіх правах, щоби російське було зверху.
  3. На зустрічі із Трампом у Гельсінкі Путін втюхував свій мирний план щодо Донбасу: провести референдум в «ЛНР» і «ДНР» і повернути ці генномодифіковані території назад в Україну: читай, знову повісити вільну територію на гачок дотацій та політичного впливу на велику політику – голосуватимуть же ті мільйони за делегатів у раду і президентів. Трампу самостійно буде дуже тяжко продати таку ідею референдуму Україні та її прихильникам в Європі, однак можна грамотно обробити бабцю Меркель, брата Макрона, поки в Європі сцуть кип‘ятком за російським газом та упевнені, що зможуть себе захищати і без НАТО. Угу, «операція Нормандія» усім на згадку, коли Францію звільняли канадці, брити і американці))
  4. До Берліна та Парижа дует натхненника гібридних воєн та Лаврова поїхав саме зараз невипадково. Путіну дуже потрібен примус України до миру. Через коліно. Через яскраві бігборди «нам потрібен мир», через емоційні спічі косатих жіночок про те, як Порошенко хоче ескалації та вогню на Донбасі. Упевнена, що поза куцими релізами у ЗМІ, Лавров із Герасимовим озвучили ультиматум – або ви тиснене на офіційний Київ на політичну частину Мінська, або ми робимо це самі. Варіантів примусу до миру може бути чимало: погіршать становище під Маріуполем або заблокують його із моря – що уже успішно роблять затриманням суден на три доби. Втрата великого міста, порту буде ударом і підвищенням ставок у Мінську. Далі вилізуть наші рейтингоносні автори мирних планів – і, вуаля, у виборчий період Вова виїде на білому коні із проросійськими маріонетками на найближчі п’ять років. Цілком реально, що ці пишуть не лише мир, а й після присяги на Конституціі поїдуть підписувати вигідні угоди із «Газпромом».
  1. Зустрічі Лаврова та Герасимова із Меркель та Макроном я вважаю небезпечнішими за заяви горласного популіста з Італії Матео Сільвані щодо чесного референдуму в Криму і фейкової революції в Києві. Є якесь стійке відчуття, що наша країна зараз як наложниця на стамбульському ринку. І лише тверезий глузд, грамотний відбій по всіх фронтах оцих миротворчих ініціатив і вчасне закриття пельки тим, хто оці варіації миротворства просуватиме невдовзі на внутрішньому ринку.

Джерело: Marina Daniluk-Yarmolaeva

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв