Юрій Касьянов: Як перемогти у війні з Росією

278
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Як перемогти Росію? Легко. Треба тільки від неї відмовитися. Відірватися від Росії, як від метрополії, імперії, розірвати пуповину, якою в Україну течуть російський газ, нафта, «русскій мір» у російських серіалах. Перестати платити данину у вигляді продуктів і непродовольчих товарів, яким би вигідним не здавався цей товарообіг. Закрити кордон і припинити транзит. Закликати співвітчизників повернутися з Росії на батьківщину і створити для них всі можливості тут, в Україні. Мобілізувати всі патріотичні сили, навчити і озброїти патріотично налаштоване населення. Війна – значить, війна…

Так треба було зробити ще чотири роки тому. Так, як завжди поступали чоловіки і жінки, коли ворог розоряв їхні будинки і вбивав співвітчизників. Так, як того вимагає здоровий глузд, історична логіка, законодавство і Конституція. Попри різницю в економічному потенціалі, в кількості солдатів, військ і військової техніки, тому що результат війни завжди залежав найбільше від готовності битися, а не від економічних і військових потенціалів держав. Якби було інакше, війни б розігрувалися в тиші банківських установ бухгалтерами та працівниками статистичних органів, які давали б точну відповідь – у кого більше грошей і гармат, той і переможець.

Здавалося б, це очевидно. Але це і неможливо. За нинішньої влади компрадорської буржуазії та шахраїв, під пресом пропаганди поразки, в руслі політики національної капітуляції – неможливо. Нам будуть обіцяти все, що завгодно, тільки не це. НАТО – як обіцянка раю в загробному житті, миротворців – як обіцянку комунізму в СРСР, «Будапештський меморандум», посередництво США, прямі переговори і навіть атомну бомбу… Тільки не справедливу оборонну війну, яка єдина може зупинити агресію, а не мізерні санкції та нескінченні безплідні переговори.

Насправді Росія більше за нас самих боїться великої війни. Не тому, що вона не може перемогти «найсильнішу армію Європи» /(с) Порошенко/, а тому, що така «перемога», якщо вона розгромить ЗСУ і окупує половину країни, буде пірровою. Україна – не маленька Грузія; легкої прогулянки до Дніпра не вийде. Грузини ніколи не називалися в Росії «братнім слов’янським народом» нікого в Росії не цікавило, що там в Грузії бомбили російські літаки. Але цей номер не пройде в Україні, де знаходяться найперші скрєпи імперської самосвідомості. Килимові бомбардування українських міст, десятки тисяч жертв з обох сторін, дзвінка, чорна ненависть на довгі роки може торпедувати тріумфальний процес відтворення імперії.

Тому Росія так прагнула захопити Крим без єдиного пострілу і взагалі без насильства. Тому так ретельно приховувала і продовжує приховувати сам факт участі російських військових у війні на Донбасі. Хоча, здавалося б, так було б простіше – скориставшись «дозволом» на застосування сили, що його «видав» Путіну парламент, ввести в Україну «миротворчі сили» і тим самим поставити крапку в цій війні, як це вже зробили в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії. Але таке можна робити з маленькими колоніями, але ніяк не в Україні.

Отже, у нас є нормальний патріотичний уряд, влада, що представляє громадян, які не бажають бути васалами. Ми розірвали дипломатичні відносини з агресором, припинили економічні, закрили кордон, перекрили транзит, газ… Нам ніхто не може ні в чому дорікнути – після того, як ми заявили, що перебуваємо в стані війни з Російською Федерацією, яка анексувала Крим і окупувала Донбас, у нас з’являється законне право на самозахист у відповідності до Статуту ООН (хоча б), та й просто тому, що нормальні люди завжди будуть захищатися.

І тут нас починають бомбити атомними бомбами, розстрілювати «Іскандерами»… Чорта з два. Нічого такого не буде. У Кремлі живуть хоч і психи, але все ж не самогубці. А ми нікого не чіпаємо, сидимо, примус лагодимо… По-перше, звільняємо під три чорти все вище командування ЗСУ. Риба гниє з голови, в армії – особливо. Призначаємо нове… на чолі армії важливо поставити грамотного полководця, він інших під себе підбере і займеться будівництвом дійсно боєздатної армії… Паралельно ми займаємося організацією добровольчих підрозділів, створюємо справжню Національну гвардію переважно зі звільнених в запас, сколочуємо боєздатні частини територіальної оборони, роздаємо на руки стрілецьку зброю, робимо складські запаси, схрони, мінні пастки на танконебезпечних напрямках… Проводимо демонстративні навчання по всій лінії розмежування…

Захід, який залашився без газу, висловлює глибоку стурбованість. Втім, не настільки глибоку, щоби спровокувати потік українських біженців в Європу. Москва робить з себе невинну дівчину, звинувачує бандерівців в провокації та запрошує міжнародних спостерігачів на російсько-український кордон – показати, що Росія ні на кого не нападає. Нам тільки це і треба. Ми оголошуємо амністію для бойовиків, які здалися в полон, які брали участі у військових діях, для інших, крім катів і садистів, обіцяємо скостити термін навпіл, а ось зволікання зі здачею в полон хоча б на день – навпаки, збільшить термін на один рік. Забарився два дні – отримав ще два роки.

Після чого починаємо знищувати всіх людей зі зброєю на окупованій території. Треба не відбивати опорники ночами, не захоплювати міста, не брати штурмом укріпрайони… Ні. Військам віддається один наказ – знищувати противника всюди, де це можливо, всіма засобами, які доступні. Звичайно, це не буде безладна, хаотична стрілянина – всі операції будуть ретельно плануватися. Мирному населенню надаються коридори для виходу, продукти, одяг, медикаменти, місця для проживання.

І тут нас знову починають бомбити атомними бомбами і розстрілювати «Іскандерами»… І знову чорта з два. Тому що у нас за спиною стоять кілька мільйонів злих, озброєних громадян – а це куди сильніший стримуючий фактор, ніж якісь там санкції або міжнародні гарантії. Жоден агресор не сунеться в країну, де з кожного вікна в нього стріляють.

Така війна закінчиться швидко. А якщо навіть ні, якщо Путін зважиться на широкомасштабну авантюру… Що ж … це він може зробити і зараз. І зараз у нас точно такий же вибір – боротися або здатися. Тут вже кожен обирає сам для себе ким бути – громадянином або боягузом.

Джерело: Юрий Касьянов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв