Віктор Небоженко: Наша традиція – політик без політичної волі та сили

260
Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби «Український барометр»

Президентські вибори – це не просто гра політичних сил і легітимація групи влади, яка перемогла. Це не просто викид пари, народного невдоволення та імітація демократії. Це, передусім, одна з найгостріших публічних конкуренцій різних політичних сил за владу, власність і майбутнє країни. Але кандидати в президенти на виборах 2019 року – це ще не політична сила, яка може щось змінити на краще або гірше в Україні. Хто зараз з наших численних кандидатів в президенти може стати надією для одних і загрозою для інших, і в кінцевому рахунку, стати об’єктом підвищеної суспільної уваги, інтересу і політичного тяжіння, стати політичною силою? Без усього цього будь-який переможець президентських перегонів в березні 2019 року не зможе стати лідером і епіцентром соціально-політичної мобілізації країни.

Ми спеціально не вказуємо на натовп віртуальних кандидатів-екзополітиків (спортсмени, співаки, коміки, пророки, авантюристи, релігійний харизмати, просто люди з важкою долею тощо), які перетворюють виборчу кампанію в політшоу, політичне «поле-чудес», де вгадати слово або тезу-слоган – те саме, що політична програма або обіцянка перед виборцями. Кандидатам-екзополітикам не потрібна ніяка реальна політична сила. Вона тільки заважає їм грати в політику на виборах, заважає реалізації їхньої стратегії спокушання, розваги та обману виборців.

Якщо політик перемагає на виборах, але не має опори на реальну політичну силу, то він об’єктивно не може виконати свої обіцянки перед електоратом щодо боротьби з корупцією, проведення реформ або перемоги над ворогом. Такий початківець президент-«щасливець» швидко перетвориться на об’єкт боротьби між олігархією і бюрократією. Як це сталося з Ющенком і Порошенком. Будь-який переможець президентських перегонів, попри на політичну удачу, легко може стати жертвою політичних інтриг, якщо він ні на кого не спирається, нікому не довіряє і не має мужності реформувати країну. «Молодий» президент зразка 2019 року, без опори на реальну політичну силу, не маючи зв’язку з народом – беззахисний перед тиском геополітичних гравців. Він приречений повторювати порошенківську цинічну, але неефективну «стратегію колобка – я від бабусі пішов, я від дідуся пішов». В результаті їм будуть незадоволені і українське суспільство, і Захід, і Росія. Або такий «слаборозвинений президент» просто займеться збагаченням, як це зробив той же Порошенко, який знецінив і перетворив українську політику на безсоромну глибоко корумповану діяльність. А самого політика – на найбезвідповідальнішого популіста і демагога, здатного обдурити кого завгодно, тільки щоб отримати або зберегти владу.

В такому випадку, запеклість президентських виборів 2019 року, а також сильні й гострі очікування українських виборців не відповідатимуть реальним можливостям і результатам політики нового президента.

Джерело: Виктор Небоженко

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв