Петро Олещук: Українське суспільство почали програмувати на ідею «компромісу»?

421
Політолог Петро Олещук

Думаю, всі останнім часом помітили появу наступних білл-бордів. В принципі, нічого особливого. Хоча кампанія ще не почалася формально, але більшість політиків та партій поспішають «встигнути на потяг» та активно себе рекламують.

Але окрім просто реклами тут є ще дещо. Зокрема, повторювана теза про «компроміс». Дане слово – не дуже популярне у практиці української політичної реклами. Мабуть тому, що не дуже «мобілізуюче» для виборців. Тож його вживання не може бути простим «красивим слівцем». Швидше, тут мова може йти про вибудову у суспільній свідомості певних асоціативних зв’язків.

Яких? Варіантів може бути декілька.

По-перше, зовнішньо-політичний. Тоді нас скоро очікує черговий «мирний план», зміст якого поки що не до кінця зрозумілий, але передбачатиме якісь «компроміси».

По-друге, внутрішньополітичний. Власне, тоді це претензія на нішу «примирювача», «третьої сили» та «того, хто вибудовує мости». Свого часу у цій ніші працював (і небезуспішно) В.Литвин. Пригадує рекламні ролики, де він «зв’язував країну»? Найцікавіше, що він навіть пару раз проходив у парламент.

По-третє, у даному випадку мова може йти про впровадження у суспільну свідомість ідей про «компроміси» як основу для політичного дискурсу. Як відомо, для політики важливим часто є не зміст дискурсу, а теми, які обговорюються. Саме теми дають результат, бо якщо ти обговорюєш певні питання, то не можеш не відтворювати ідеї та тези, які пов’язані з цими питаннями. То чи не може це бути програмування суспільства на ідею «компромісу»?

Загалом, навряд чи у даному випадку мова про звичайну рекламу.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв