Ростислав Мартинюк: Поки французи пишаються своєю мовою, в Україні прославляють московську

1384
Ростислав Мартинюк, продюсер і журналіст

Вперше в житті потрапив у країну франкофонів. Таких домашніх, теплих умов ХОЧ ШОСЬ говорити їхньою мовою не бачив ніде.

Згадав увесь мій словник на 100 слів і десять фраз із мерсі боку та тре бьєн включно. І кожен раз люди ніби беруть тебе попідручки й ведуть: «А ну-ну, давай давай…»

І ти шось «даєш»!

Таке спостерігав лише у Фінляндії. Там, якщо ти вмієш говорити більше, ніж «кійтос» та «антеексі», кожен перехожий терпляче чекатиме поки ти сформулюєш питання і дуже повільно, ніби на уроці 20$ за годину, дасть просту й ясно проговорену відповідь. Фінською.

Великий контраст із Австрією, Польщею та Естонією. У двох останніх, якщо унюхають, що ти добре розумієш московську, будуть немилосердно впарювати саме її.

Про Україну мовчу. Тут навчитися говорити українською «від людей» – марна справа. Не раз бачив як іноземцям починали як неповносправним шось пояснювати по-московській, а тим хоч плач.

– Вам с сахарам ілі бєз? – голосно, ніби до хворої, заговорив був бармен у львівському супермаркеті, коли пані грамотно попросила кави. Але була чорношкірою.

На щастя носії французької НЕ ВІРЯТЬ, що хтось може не знати цієї мови. Тому їм нічо не загрожує.

Джерело: Ростислав Мартинюк

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв