Юрій Сиротюк: Захід має тисячі відмовок, щоб не виконувати зобов’язань перед Україною

366
Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»

«Запад нам нє паможет».

Чотири роки після Революції Гідності робилося все щоб дискредитувати тих, хто брав участь у Революції. І в очах суспільства і перед міжнародною спільнотою.

ладний політичний клас тотально роз‘їдений корупцією.

При чому навіть ті, хто самоназвався антикорупціонерами встигли розжитися пентхаусами та заміськими особняками.

А з рядових учасників Революції Гідності, волонтерів, добровольців, вояків московсько-української війни зліпили страшилку «нацистів, фашистів».

Припускаю, що і процес контрольованого корупціонування верхівки (хіба західні спецслужби не мали відповідної інформації, а уряди способів впливу? Питання більш ніж риторичне) і процес створення образу «фашистів» зі звичайних українців, що прагнуть здобути національну державність (до формування якого доклалися багато «корисних ідіотів» з ліволіберального табору (тих самих, які ще недавно: на Майдані та спочатку війни ховалися за спинами патріотів) – були процесами плановими і контрольованими.

У світі, де панують жорсткі національні інтереси треба мати залізобетону відмазку, щоб приміром не виконувати Будапештського Меморандуму, вимагати дотримання принципів міжнародного права, зрештою проявити солідарність з країною, на яку напала і, щодо якої веде несправедливу війну московська імперія. Та й зрештою «допомагати щоб виростити великого конкурента» знайдеться небагато «дурних».

Відтак «втомлений Україною», «обурений» і «стурбований» Захід має тисячі відмазок щоб не виконувати своїх зобов’язань перед Україною. Тим паче перед країною тотальної корупції і політнекоректного населення. Тому Захід має привід вмити руки.

І смерть цієї ілюзії – невідворотної і безкорисної допомоги Заходу – насправді дуже корисна.

Оскільки лише українці самі можуть виправити ситуацію, ми маємо і мусимо діяти лише «опираючись на власні сили» та виходячи з наших національних інтересів, які не завжди збігатимуться з інтересами сусідів та неодмінно пройти етап націоналізму.

Такого нині «неприйнятного» для Заходу, але який всі вони пройшли під час встановлення національної державності. Етапу неминучого. І лише після цього етапу, коли національна державність буде здобута, Україна зможе говорити на рівних з усіма сусідами.

А до того часу Україна коливатиметься між проросійським постколоніалізмом і західним неоколоніалізмом з єдиною різницею, де знаходитиметься ЦК у Брюсселі, Вашинґтоні чи Москві…

Джерело: Юрій Сиротюк

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв