Юрій Касьянов: Хіба не злочин кинути напризволяще героїв під «чесне слово» Путіна?

351
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

У ці дні в кінці серпня 2014-го ми працювали спочатку під Мариком, потім – на Веселій Горі, за Щастям, де робили розвідку безпілотниками, зустрічали роздовбані колони наших, що виходили з Луганського аеропорту, і де нас напередодні підписання «Мінська» накрила російська артилерія.

В Іловайську я не був. Не був ні військовослужбовцям, ні офіційним добровольцем, ні зареєстрованим волонтером. Діяв на свій страх і ризик, точно так же, як, за твердженням генштабівських авторів історії, воювали «без команди» військові і добровольці в Іловайську. Мовляв, наказу не було, і Корбан всім заплатив…

Брехня, звичайно. Давно відомі документи з наказами та прізвища тих, хто наказв взяти Іловайськ. Прізвища високі, парадні… Але справа навіть не в цьому. Припустимо, дійсно воювали в Іловайську без наказу, взяли і поїхали захищати країну від агресії без команди. І що? – Хіба це злочин – захищати країну, свій будинок, свою сім’ю? І хіба не злочин кинути напризволяще героїв, які опинились у біді, під «чесне слово» путіна? Чи не дикість проводити у ті трагічні дні парад, коли кращі, мотивовані, справжні гинуть під Іловайськом?

Джерело: Юрий Касьянов 

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв