Віктор Лешик: Про ефективність пропаганди

312
Віктор Лешик, журналіст

Під час громадянської війни на уламках царської Росії фігура Льва Давидовича Бронштейна-Троцького затьмарювала собою навіть самого Ульянова-Лєніна. Кучерявий, ніс гачечком, з характерним містечковим акцентом. А на носі – пенсне! Ви собі уявляєте?! На броньовик вибирається щось з пенсне на носі виступати перд озброєним юрмищем голодних озлоблених солдатів-матросів. І вчорашні селяни, що охоче пішли б на погром, заворожено, наче кролик перед удавом, ловлять кожне слово Льва Давидовича, тамують подих під час пауз у його гарячих, пристрастних промовах. Єврейська магія? Масовий гіпнотизм? Туфта це все. Масова аудиторія передусім реагує не на заклики-ідеї-концепції. Вона реагує на емоції, щирість, фанатизм і готовність до самопожертви за те, про що говорить перед людьми.

Женя Червоненко несе повну фігню – але з якою пристрастю, з яким біблейсько пророчим викривальним жаром. І його слухають мої знайомі пенсіонери. Як слухають і фонтануючу словесну еквілібристику Олега Ляшка. А флегматиків Сергія Фурсу, Юря Вітренка, чи мудрі слова економіста Олександра Пасхавера … не чують. Думаєте щось радикально змінилося у людському сприйнятті за 100 років?

Джерело: Viktor Leshyk

Коментарi

Коментарiв