Юрій Касьянов: Убивство Захарченка – лише зміна шісток

270
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Те, що Захара прикінчили, чесно кажучи, зовсім нецікаво. Тому що Захар – ніхто. Піднос, шістка. Господарі змінюють шісток – чому радіти?.. Війна не закінчена.

У продовження попереднього поста. Поправочка. Проект створення важких безпілотників «Матриця технологій», виявляється, не закритий. Учора був закритий. А сьогодні вже ні. Чудеса. Як тільки Касьянова видавили, проект відразу знайшов і друге дихання, і фінансування на рік вперед. І вже ніхто не питає про гроші. Нікого не хвилює швидке повернення інвестицій. Навіть можливі контракти – геть…

А три тижні тому був скандал. «Де гроші?! Коли будуть гроші?!..» Потім – «Ні копійки більше!», «Усіх звільнити!», «Всю техніку вивезти в ангар!» (В якомусь колгоспі). Я збирав найнадійніших співробітників, і розповідав ситуацію. Говорив, що завтра можуть приїхати ТІТУШКИ, і вивезти всі комп’ютери, коптери, літаки… Що зарплати не буде, але я знайду гроші, продам машину, і всім заплачу… Надійні співробітники кивали головою, цокали язиком, обурювалися, називали акціонера «підо**сом» і посилено робили копії креслень, щоб хоч щось зберегти після погрому… А потім приїхав акціонер – ясне сонечко, сказав, що буде платити зарплату, якщо Касьянов піде, і всі заспокоїлися. Найнадійніші продалися відразу. Сказали, що у них хворе серце, що їм треба платити за квартиру, що кредит… Шакали.

Так само мене видавили з «Армії SOS» 2015-го. Справа проста – опалювати твою машину, звинуватити тебе в спробі вбивства в ДТП, обматюкати, і коли це стає нестерпно, і ти йдеш – назвати скандалістом і зрадником. Так і тепер – влаштувати публічну прочуханку, сказати, що все погано, що все, що робилося – нікому не потрібно, звинуватити у всіх гріхах, вимагати покинути компанію, маніпулюючи невиплатою зарплати, а потім – підвищити зарплату «надійним», пообіцяти продовження фінансування, оголосити про продовження всіх робіт, і привласнити три роки твоєї роботи… Шакали.

Найважче порохоботам. Іще вчора вони старанно ганили розробки «Матриці технологій», сьогодні вони захлинаючись ображають мене як нікудишнього менеджера і конструктора, а завтра, коли мої безпілотники почнуть надходити у війська і приносити прибуток за потрібне людям, вони стануть розповідати про неймовірні перемоги вітчизняного оборонпрому під мудрим керівництвом вождя всіх часів і народів… Шакали.

І окремо про зраду. Дожившись до 50 років, я до сих пір потрапляю на неї постійно. Мабуть, проблема в мені. Адже неможливо припустити, що люди, яким ти ніколи не робив зла, яких витягнув із дупи, привів у компанію, дав цікаву роботу, з якими пив чай ​​і не тільки, з якими їздив на фронт, – раптом ці самі люди так просто тебе зрадять за «стабільність», добавку у 100 доларів до зарплати, і просто «тому що всі»… Шакали.

Пам’ятаєте, як у фільмі «Із міркувань совісті» рядовий Досс один тягає поранених з плато, яке аж кишить японцями, і ніхто йому не допомагає?.. Усі говорять «герой!», Дають йому після війни нагороди, знімають про нього фільм, але ніхто не лізе в пекло допомагати… Тому що у кожного сім’я, діти, квартира, кредит…

Знаю, це не остання атака на мене. Неприємно, але, в цілому, мені щастить – я не потрапив ні в Іловайський, ні в Дебальцевський котли. Як співав Висоцький – «скажи ще спасибі, що живий!»

Джерело: Юрій Касьянов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв