Лариса Ніцой: Чому українці постійно наступають на ті самі граблі?

301
Лариса Ніцой, письменниця

Для того, щоби не наступати на граблі, треба уміти критично оцінювати ситуацію і її не повторювати в майбутньому. Отже, треба мати критичне мислення. Може для когось це буде несподіванка, але критичне мислення у майбутніх виборців розвиває школа. Принаймні так у інших країнах. І знаєте, на яких уроках розвивають у дітей критичне мислення? Мабуть, здивую вас удруге – на уроках літератури.

Урок літератури – це НЕ ЧИТАННЯ, чи не лише читання. Урок літератури – це в першу чергу аналіз прочитаного, аналіз ситуації, аналіз героїв, аналіз їхніх думок, аналіз їхніх вчинків, моделювання паралельної ситуації, проведення аналогій із життям і – логічні висновки. Отже, це ще й розвиток логіки. У початковій школі аналізуються легенькі маленькі тексти. У старших класах – аналізуються об’ємні тексти. З уроком літератури тісно пов’язаний урок мови. Урок мови – це не лише ПРАВИЛА з написання у словах е-и чи суфіксів-префіксів. Це ВМІННЯ грамотно ВИСЛОВЛЮВАТИ думку. Отримані навчики на уроках літератури і мови з аналізу та формулювання думок застосовуються на уроках історії для аналізу подій і знову ж таки, проведення аналогій з сучасним житттям, причинно-наслідкових зв’язків і логічних висновків.

Якщо український виборець постійно наступає на граблі, це означає, що в нього відсутнє критичне мислення та логічні висновки з попередніх років (ситуацій). І це означає, що те критичне мислення та логіку не сформували ще в школі. Отже, що ми робимо в школі не так?

Насправді, все дуже просто і відповідь лежить на поверхні. Порівняємо школу польську (чеську, голандську) і українську.

У дітей рівня 5 класу польської школи 350 годин мови і літератури. У них ці предмети об’єднані в один і вчитель сам обирає, що він сьогодні проводить з огляду на особливості класу (дітей). Якщо матеріал з мови засвоївся швидше – проводить більше літератури, чи навпаки. А тепер увага, за ці 350 годин 5 клас протягом року читає 4 художні книжки. Швидко читати тексти на рекомендується, щоби був час на думання. Діти читають текст повністю, а не уривок, тобто, заглиблюються в нього, а потім на багатьох уроках книжку обговорюють, аналізують, підходять до неї з різних боків, детально розбирають логічні чи нелогічні вчинки героїв, пропонують свої варіанти і пишуть не один твір (уроки мови з правилами) на цю книжку (висловлюють свою власну думку). Так розвивається критичне мислення та логіка. На літо задають читати 1-2 книги.

У 5 класі української школи 192 уроки мови і літератури. У нас ці уроки чітко розділені (122 мови і 70 літератури), але додамо їх для чистоти експерименту. За ці 192 години діти читають щонайменше 20 художніх творів протягом року і на літо творів 10. Твори читаються не повністю, а в скороченому вигляді, або уривки. Основна увага зосереджена на швидкості читання. Обговорювати їх не має часу, розкладати по поличках думки і вчинки героїв, робити якісь логічні висновки особливо немає коли. Діти не формують власну думку про прочитаний текст, а скачують з інтернету уже кимось сказане (написане) про даний твір. Критичне мислення та логіка таким чином не формується. Діти протягом 11 (12) років привчаються стрибати по вершках, не заглиблюватися в прочитане, не аналізувати вчинки, дії, не проводять паралелі та не роблять логічні висновки. Такий підхід навіть має назву: кліповий або калейдоскопічний. На уроках мови не вчаться грамотно формулювати думку, а переважно зубрять правила.

Проведемо аналогію з життям після навчання в такій школі. Беремо період виборчої кампанії. Громадяни не вчитуються в тексти (програми, рекламу) не заглиблюються в інформацію про кандидатів та їхні дії, стрибають по вершках і не формують ВЛАСНУ думку, а повторюють те, що хтось уже сказав. ТАК ЇХ ПРИВЧИЛИ робити протягом 12 років у школі. Вони не вміють критично мислити і робити логічних висновків.

Демократичні країни, знаючи ВАЖЛИВІСТЬ читання та аналізу, запроваджують державне фінансування для заохочення читання в школі та поза школою. Науковець Джим Треліз сказав: «Нечитаюча нація ухвалює неправильні рішення: вдома, на ринку, на роботі, на виборах».

Чи зацікавлена українська влада щось змінити в нашій країні, щоби в майбутніх виборців розвивати критичне мислення і логіку?

У мене складається таке враження, що не зацікавлена. Прикриваючись віком цифрових технологій, нашому народові впарюється думка, що найголовніше в житті – це точні науки. Освіта в школі теж заточена на точні науки. І виглядає це ніби й логічно – навколо нас суцільні цифрові технології. Гуманітарії, які насолоджуються ґаджетами у повсякденному житті і не замислюються, які фізичні та математичні закони ті ґаджети в собі приховують – висміюються, як недалекого розуму люди, при цьому умовчується, що технар, який прийшов послухати рок-оперу, не розкладає її на ноти, не шукає в ній законів сольфеджіо і не пише подумки партитуру, а просто насолоджується музикою. Влада, прикриваючись цифровою епохою і технологіями, нав’язала народові думку про серйозність точних наук і несерйозність таких предметів у школі і житті як література (нудне читання небелиць), мова (нудне вивчення правил), історія (нудний набір дат) і засунула ці предмети на освітні задвірки.

Здавалося б ситуацію мала б вирішити реформа школи і профільні класи, де кожен обирав би навчання за напрямками і здібностями і технарі насолоджувалися точними науками, маючи гуманітарні предмети для загального розвитку, а гуманітарії насолоджувалися своєю мовою, літературою, історією, маючи точні науки для загального розвитку. Та не склалося.

Розглянемо навчальні плани з мови і математики для 10 класу. Рівень стандарт. Для математики відведено у 10 класі 210 годин на рік. Для української мови відведено у 10 класі 35 годин на рік. Це означає, що гуманітарії вчитимуть математику протягом 210-ти уроків, а математики у цей час вчитимуть українську мову лише на 35-ти уроках. Чому на стандартному рівні математики аж 210 годин (з них алгебри 108), а української мови лише 35?

При такому підході, ми знову отримаємо країну, яка рахує (хоча це спірне питання з огляду на результати ЗНО) і яка не вміє критично і логічно мислити та не вміє формулювати думки від слова ЗОВСІМ з огляду на вибори і граблі. Якщо в нас будуть такі підходи до уроків літератури та критичного аналізу на цих уроках (не даремне книжка називається «КРИТИКА»), якщо будуть такі підходи до уроків мови та історії, українці ніколи не навчаться критично мислити і робити логічні висновки.

Ми так і будемо наступати на граблі. Якщо не вірите, пропоную просту задачку на застосування логіки і критичного мислення: «Владу просять оголосити рік української мови і вона у відповідь заявляє у передвиборчій програмі про свій намір всюди захищати українську мову. Для цього влада проголошує з 1 вересня рік французької мови та в навчальні плани закладає 210 уроків математики і 35 уроків української мови. Запитання, чи захищає влада українську мову?»

Яка ваша відповідь?

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв