Юрій Касьянов: Україна фактично роззброєна перед ворогом, який стає все сильнішим

405
Юрій Касьянов, волонтер, громадський активіст

Помпезні паради, пишні «передачі техніки», гучні «перемоги» на міжнародних маневрах, «жаб’ячі стрибки» в сірій зоні з багаторазовим захопленням давно захоплених селищ… Все це завдає жахливої шкоди обороноздатності нашої країни. Тому що заспокоює, заколисує, створює ілюзію «найсильнішої армії Європи», яка сама десь там на далекому Донбасі якось там ворогів перемагає. Як? Про це нехай думають великі наші керманичі, полководці, і нехай воюють найняті Міністерством оборони солдати – нас самих це ніяк не стосується, крім чергових лайків у Фейсбуці під бравурними постами штатних пропагандистів.

А вони вміють! Наші пропагандисти з будь-якого інформаційного приводу сліплять чергову велику перемогу. Чого вартий один лише героїчний перехід двох старих іржавих калош з Одеси до Бердянська. Героїчний сам по собі – тому що на цих іржавих банках далі буйків запливати страшно. Героїчний подвійно, тому що тепер, на додаток до двох броньованих катерів, українська військово-морська присутність в Азовському морі одразу виросте у кілька разів, а в Бердянську з’явиться цільна «військово-морська база»!

На п’ятому році війни ми не маємо ні свого серійного танка, ні своєї БМП, ні своєї гармати, ні гаубиці, ні свого міномета («Молот» не рахується), ні свого кулемета, ні свого автомата, ні свого пістолета, ні свого виробництва боєприпасів, не кажучи вже про свої літаки, вертольоти, кораблі та підводні човни. Все, що є, – або старе, радянське, злегка підлатане і пофарбоване, або те, що збереглося у виробництві з радянських часів, і поставлялося в роки незалежності на експорт.

На п’ятому році війни у ​​нас катастрофічна нестача особового складу в діючій армії, бутафорська система підготовки резерву, повністю відсутня система військового навчання населення, соціально-несправедлива і антипатріотична по суті система призову та комплектування Збройних сил – коли в армію потрапляють найбільш безправні, соціально незахищені, нижчі верстви населення, а вищі – отримують вигоду від військових контрактів і економічних зв’язків з країною-агресором.

На п’ятому році війни у воюючій країні державною пропагандою культивується пораженська психологія невіри в свої сили, помножена на міфічні військові «перемоги» і поділена на злочинну безвідповідальність правлячої «еліти». Нація фактично роззброєна перед ворогом, який стає сильнішим і тепер вже всередині країни все сміливіше піднімає голову.

Ви думаєте, що це «зрада»? Ні, це звичайне зрадництво.

Джерело: Юрий Касьянов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв