Житло на вокзалі, або Як влада вирішує проблеми переселенців

247
Журналісти проаналізували, як українська влада вирішує (або не вирішує) проблеми своїх громадян, яким після початку окупації Донбасу були змушені переїхати.

У статті для Нового времени Всеволод Афанасьєв зазначив, що чимало родин із Донбасу після початку окупації так і не отримали необхідної допомоги від держави, тому деяким доводиться жити на вокзалах або працювати двірником.
«Я почула постріл у повітря. Заламали руки, потягли в машину. Цього мені вистачило, щоб звідти виїхати, в чому мені допомогла донька. Два роки вона допомагала мені оплачувати квартиру, але її фінансові можливості вичерпалися, і я живу вже два тижні на вокзалі», − розповіла журналісту переселенка з Луганська Ольга Міхеєва.
За її словами, вона вже неодноразово зверталася за допомогою до представників влади, проте у відповідь завжди чула, що нині немає вільного соціального житла: «Умиваюся в безкоштовному туалеті, тому що на платний у мене немає грошей».
Родина Фомічових із Донецька теж була вимушена кілька тижнів прожити на вокзалі, проте пізніше їм запропонували працювати двірниками. Ольга Фомічова іронічно підмітила у коментарі, що після цього в їхньому житті настала «біла смуга»:
«Дали приміщення у підвалі. Я працювала там. Але платили маленьку зарплату, дуже сильно дурили! Я постійно скаржилася у Київ». 
На її думку, пізніше її звільнили саме у зв’язку з її надмірною активністю, хоча керівництво комунальної служби стверджує, що жінка погано виконувала свої обов’язки й навіть прогулювала зміни.
Проте, найіронічніше в цій ситуації те, що чиновники відверто визнають свою безпорадність. Наприклад, представник Європейської асоціації прав інвалідів Наталія Уварова повідомила, що взимку цього року в Одесі було відкрито координаційний центр допомоги переселенцям, який уміщує близько 150 осіб. За її словами, влада мала намір створити ще кілька аналогічних закладів, проте обіцянки так і залишилися обіцянками.

Коментарi

Коментарiв