Лариса Ніцой: Чому вчителі не розказують дітям, як вони стали російськомовними?

1563
Лариса Ніцой, дитяча письменниця

Я мов метелик я білий-білий

Як він химерний як він несмілий

Літаю біло у білім сяйві

Лечу для лету, летить у рай він…

23 жовтня, але далекого 1937 року в Києві в Жовтневому палаці авторові цих рядків, Михасеві Семенку, оголосять смертний вирок. О другій ночі його розстріляють…

2018 рік. 23 жовтня. Потяг Рівне-Київ. Їду в Шепетівку на мовний форум. На 27-му році Незалежної України розповідати українцям, що їм потрібна українська мова … Їду в потязі і читаю про долю Семенка…

– Ваш білєтік, – різанула московська мова. До купе зайшла молоденька українська провідниця. – Может водічку, кофє, ещьо что-то.

– Так, – кажу. – Мені, будь ласка, українську мову.

– Інструкцієй украінскій нє предусмотрєн. Я буду разгаварівать, как мнє удобна.

– Ви в публічному просторі і ви надаєте мені послугу, прошу надавати її українською мовою.

– Харашо, для вас я буду разгаварівать на украінскам. Но он у мєня нєкрасівий.

– Нічого, я потерплю. Ваша українська в будь-якому випадку КРАЩЕ, ніж, як ви думаєте, красіва московська.

Провідниця зникла.

Відвертаюся до вікна і сумно задивляюся на золотаву осінь. Осені теж сумно. В небі кряче вороння… Іще одне втрачене покоління…

Що ви робите в школах, вчителі-мовники? Спокійно читаєте «Кайдашеву сім’ю»? Вчите з покоління в покоління «е»-«и», пре-, при- прі- ?

Чому не розказуєте дітям, як вони стали російськомовні? Це всього 5 хвилин уроку – і нація врятована. Чи робите ви їм щеплення, вчителі? Чи загартовуєте мовний імунітет? Чим ви займаєтеся, вчителі?

Джерело: Лариса Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв