Лариса Волошина: Хто замовив Гандзюк, Ґонґадзе та десятки тисяч інших?

106
Лариса Волошина, блоґер

Я так розумію, що акцій під гаслом: «Хто замовив Георгія Ґонґадзе?» ми не побачимо? Чомусь це резонансне вбиствство, в якому так і не названо замовника, не вважається незакінченою справою, де «влада прикриває своїх». Зараз будь кого, хто нагадує про імітацію правосуддя в справі Ґонґадзе, шельмують чи не маргіналом. Причому, роблять це ті, хто зараз зайняті пошуком замовникі по справі Гандзюк. «Це ж коли було!», – шикають шукачі справедливості». І разом з їхніми споконвічними ворогами владцями одразу ж ідуть втамовувати «жагу до правди» на VIP-вечіркі.

Дивно, але колективне YES непогано єднає всю цю українську активістську рать і з паном генпрокурором, і з паном міністром, і з паном президентом. Жодних когнітивних дисонансів. Чомусь там – в кулуарах – нема флеш-мобів із дизайнерськими зображеннями загиблого журналіста. Нема пікетів та вимог піти у відставку, тому що суспільство досі так і не має відповіді на запитання: «Хто замовив Георгія Гонгадзе?». Всім все подобається. І компанія, і атмосфера взаєморозуміння, і фуршет.

Тому я не вірю у щирість намірів борців із замовниками. Як не вірю в «об‘єктивні обставини», які заважають постмайданній владі створити в Україні систему правосуддя. Тому що тут немає ніяких «сторін», де з одного боку порядні чесні громадяни, а з іншої «вурдалаки на службі режиму». Тут є слабка держава, відсутність контролю Центру за периферією, феодально-кланова модель управління. І є імітація боротьби «всього хорошого проти всього поганого», якою десятиріччями прикривають суцільну системну деградацію.

Україна не має прошарку вірних. Тих людей, які б чітко усвідомлювали, що українство накладає на них обов’язки і необхідність дотримання принципів. Тут нема національних еліт, державників, породистих буржуа. Немає чітко визначеного середнього класу, який є в будь-якій державі. Англійський джентельмен, французський буржуа, американський середній клас та навіть російський інтелігент – це модель поведінки, принципи, освіта, цінності та ознаки, які чітко зрозуміли суспільству. Але українські інтелектуали вже давно нарікли безпринципність «аполітичністю», заперечують служіння, як професійну діяльність і не переймаються з того, що система жере героїв. Інколи вони навіть виходять на акції. Свічку поставити, але не змінити систему відносин. Саме вони стороняться непідкупних вірних, так, наче ті проклаженні. У випадку Катерини, це видно особливо яскраво. Де були всі ці журналісти та активісти, коли Катерина писала у ФБ? Чи ви чули новини про Херсон на центральних каналах та Інтернет-ресурсах? Галас про зраду дивним чином підмінив конструктивну систему опору пострадянщина та неороссійщині, яка так і не була створена. І це при наявності грантів, медіа, людей! Вони всі були «поза політикою», поки вона була у самому пеклі.

Катерина служила Україні, пішла у владу, показала шлях, яким може зародитися Україна. Хіба вона активістка? Що це за звір такий? Українська інтелігентка? Смішно, правда? Вона чиновник, політик, носій чіткої української системи цінностей. Вона уособлює собою явище, яке ми називаємо «креативним класом». Цей тип людей заперечується на маргіналізується.

За цієюперманентної боротьбою за справедливость ховається той факт, що прямо зараз «активісти» позбавляють Катерину Гандзюк навіть статусу. Вона була чиновницею – чесним та непідкупним регіональним владцем, представницею місцевої влади. Яких мало. Але вони є. Катерині відмовили навіть у цьому. Хоча вона дуже пишалася, що працює на державній службі і живе на зарплатню. Навіть тих, кого викривали її тексти, вона закликала слідувати її прикладу. Або піти і не заважити будувати країну, боротися з окупантом. За викривленою пропагандою «злочинна влада вбила громадську активістку» ховаються спроби не дати Катерині Гандзюк навіть після смерті закріпитися в уяві народу, якому вона служила, прикладом чесного українського політика, які докорінно відрізняються від тих «хай вже буде, адже він меценат».

Перекручуючи правду про те, що Катерина не йшла на «болісні компроміси» і називала речі своїми іменами, не де-небудь, а перебуваючи на державній посаді, дуже непростого міста, «активісти» крадуть у народа можливість побачити в ній взірець політика нової генерації, нового штибу, нової якості. Можливо для того, щоби не дати народитися надії, що такі політики, як вона можливі, що вони є, що не всі однакові і не всі продаються? Можливо. А може через намагання додати своєму лайт-активізму впливовості за рахунок справжніх борців із системою.

Ви хочете знати хто замовив Гандзюк, Ґонґадзе та десятки тисяч інших? Тих, хто іде у бій голіруч? Я думаю, ви знаєте. Всі ми знаємо. Їх замовили мародери, яким байдуже, хто переміг. Тому що вони годуються зі смерті героїв та загнивання України.

Джерело: Лариса Волошина

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв