Ігор Луценко: У нас великі проблеми з розумінням лібералізму

131
Ігор Луценко, народний депутат України

Звертаюся до загалом симпатичної мені політичної молоді, котра зібралася формувати «ліберальний» проект.

Не буду коментувати реалістичність побудови нової партії за 6 місяців до початку виборчої кампанії. Досвід низових політсил на кшталт Сили Людей чи Демальянсу свідчить, що треба або мати хороші телеканали у своєму розпорядженні та хоча б регіонального рівня адмінресурс, або, що більш реалістично – розраховувати на звичайне чудо, наприклад у вигляді зниження бар’єру хоча б вдвічі.

Зауважу лише, що, почитавши програму нових «лібералів», я ще раз пересвідчуюся, що з розумінням лібералізму у нас великі проблеми. Що не будують, виходить КПРС, тобто лівацька партія.

Приміром, вже у третьому абзаці маніфесту, майже на початку і значно раніше цілком раціональних сентенцій про приватну власність і вільне підприємництво, ми бачимо типово лівацький лозунг протидії дискримінації та захисту меншин. Для порівняння, споконвічно ліберальне гасло щодо володіння зброєю – це абзац десь 15-й.

До речі, щодо володіння зброєю – воно наскрізь нівелюється тезою про монополію держави на насилля, котра є частиною нібито ліберальної вашої програми.

Шановні друзі ліберали, інформую вас, що монополія на застосування сили є типовою ознакою тоталітарних чи феодально-рабовласницьких режимів, коли люди, відповідно, вважаються державною чи приватною власністю, і коли власник обмежує право захищати силою своє життя чи майно. «Отож, яка, к бісу, монополія, якщо ви ліберали? – так і хочеться сказати, але я не буду.

Так само хочу вас проінформувати, що в Україні ВЖЕ можна мати зброю для вказаних цілей. Отож, незрозуміло, в чому ваш лібералізм у цьому питанні? Підозрюю, ви в лібералізмі іще не розібралися. Побоююся, що якщо розберетеся, виявиться, що ви – ліві (але в оптимізмі сподіваюся, що не виявиться).

В ліберальному маніфесті не записано не те що обов’язку, а й права громадян на повстання проти тиранії. Тут можна було б пафосно сплеснути в долоні й вигукнути «Так що ж це за лібералізм?!», але куди мені.

Далі. Виявляється, виключною, тобто такою, котра є притаманною ЛИШЕ державі, на думку «лібералів», є захист територіальної цілісності та суверенітету країни.

Я все життя думав, що ідеологія вільних людей, котрою був початковий, справжній лібералізм – це ідеологія громадян, які беруть на себе відповідальність і у такому надважливому питанні, як захист країни. І що в ліберальній теорії обов’язок не тільки якихось найнятих чиновників, але кожного громадянина – це захист Вітчизни. Незалежно від того, чи спромоглася держава на такий захист, чи жувала соплі, як весною 14-го.

Давати захист Батьківщини на відкуп ВИНЯТКОВО чиновникам – це вже не лібералізм, а «лібералізм» у американському значенні, тобто – лівацтво. В самому своєму соку.

Враження, що автори маніфесту не студіювали класичні правові теорії лібералізму, а скоріше знайомі з ним по колонкам Нового Врємєні.

Але навіть, виходячи з високого рівня загальної ерудиції авторів маніфесту, я очікував би глибшого розуміння економіки та її принципів.

Наприклад, ідеться про боротьбу з монополіями. Цікаво, а чи усвідомлюють автори маніфесту, що це – радикально антиліберальне гасло? Що саме свобода підприємництва регулярно страждає від того, що держава втручається у вільне функціонування галузей з метою примусового обмеження діяльності окремих компаній – тих, котрих визнали монополістами?

Тут треба визначатися знову – чи ви ліберали, чи ви за державне обмеження монополій і «захист конкуренції».

Коротше, стомився я вже натискати клавіші – скажу, непоганий дайджест лівих і правих лозунгів, еклектичний, як і все наше українське буття.

Але, загалом, я – за те, щоб політична конкуренція зростала, і більшості з ініціаторів бажаю успіху. Якщо що, вибачте, я любя.

Джерело: Ігор Луценко

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв