Віктор Лешик: Чому з екранів наших телевізорів поливають ненавистю все українське?

147
Віктор Лешик, журналіст

День звільнення Освенціма, День пам’яті жертв Голокосту.

Расова, релігійна, національна дискримінація, а тим паче геноцид – це для мене абсолютне зло і це не піддається сумніву. Мої щирі співчуття всім жертвам і їхнім нащадкам.

Мені у цей день хочеться поставити перед собою і перед іншими кілька запитань. Чому комуністи-інтернаціоналісти, попередники нинішнього російського режиму, які серед переможців німецького фашизму, усіляко приховували десятиліттями геноцид євреїв на наших землях? Чому вожді СССР аж до самої перебудови присікали спроби згадувати жахливі злочини своїх ворогів? Автор роману «Бабий яр» Анатолій Кузнецов змушений був тікати із СССР і тільки за кордоном зміг опублікувати повну версію твору. Поема Євгена Евтушенка про цю трагедію була доступна дуже небагатьом людям. Це перше моє «чому».

Друге – чому так часто з екранів наших телевізорів євреї – діти і онуки тих, кого нищили фашисти і НКДдісти на українських землях, з таким пієтетом згадують той СССР і поливають ненавистю все українське? Не сталінізм, не фашизм проклинають, а виймають із історичних завалів драми часів Хмельниччини і Коліївщини і пробують вкотре усьому світу доводити, які сякі-такі українці – бандерівці. Звісно, що далеко не всі євреї, але досить знакові медійні фігури, які навіть у президенти «етой страни» зібралися. І третє моє «чому». Чому так держава Ізраїль всіляко ухиляється навіть від обговорення теми українського Голодомору і визнання його геноцидом, як це вже зробили у багатьох штатах США і практично близькі до цього на федеральному рівні?

Переконаний, що святі люди Януш Корчак і Омелян Ковч, які своїм прикладом показали, що таке істинний гуманізм, теж з небес чекають відповіді на ці запитання.

Джерело: Віктор Лешик

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв