Сергій Якимчук: Російськомовні «українці» хочуть зберегти свою зону комфорту на нашій землі

499
Сергій Якимчук, активіст

Це було пару років тому, я їхав потягом в Кривий Ріг. Моїм сусідом по купе був російськомовний дядько років п’ятдесяти, пузатий такий, я взагалі спочатку думав, що йому за шістдесят… Але мова не про це. Розговорилися. Спочатку про війну, потім про наслідки Майдану і декомунізацію, і про ленінопад.

– Ну зачєм вот ета всьо?! Нєпанятно. Разве ано мєшаєт? Зачєм раскаливать общєства?! – бурмотів він. – Ілі вот ета вот… гарада началі пєрєімєновивают! У нас шо, млять другіх праблєм нєт, дєньгі нєкуда дєвать?!

Мова в нас зайшла про Горішні Плавні.

– Ну прі чьому тут «плавающіє арєхі»? Ну што єта за брєд? зачєм так пазорітца пєрєд всєм мірам?!

Я був шокований! Друзі, ви розумієте в чому проблема? Російськомовна людина не могла перекласти і тому не могла второпати значення слів! Я йому пояснив, що слово «горішні» в українській мові означає «верхні» і взагалі це пов’язано з українською історією і так далі.

Потім мова зайшла про Дніпро. Ну тут він погодився, що хай вже буде «Днєпр», бо мовляв і так всі звикли, але ніяк не Січеслав, бо «ета же што-та с мачьой… ета же пазор какой-та!». Мовляв, треба запитувати у місцевого населення, саме воно повинно вирішувати.

– А ви і є той місцевий? – запитую я.

– Да, всю жизнь с женой в «днєпрє» і дєтішкі с намі…

Ну я вже добре знаю цю публіку, тому спочатку запитую де живуть батьки або де вони поховані, а вже потім про діда з бабцею. Виявилося, що дружина в нього «кримчанка», але вона, правда, «чувашка», а його батько військовий із Сахаліна, а мати з Самари.

– Як ваше прізвище? – питаю я.

– Бабушкін. Лєанід.

– Ви розумієте, ви усвідомлюєте, що ви є самий звичайний етнічний і спадковий росіянин?!

– Нєт, я украійнєц, рускаязичьний правда, но украйінєц, я сдесь раділся. І гражданства у мєня украйінскає.

– А до 1992 року ви були громадянином якої країни?

– Как і всє – совєцкава саюза.

– Ви розумієте, що ви отримали українське громадянство автоматично в 1992 році? Ви розумієте, що ви б його ніколи не отримали в іншій країні, не знаючи Мови, Культури та Історії країни в якій хочете жити?! І ось ви, не будучи українцем ані за визначенням, а ні за походженням, виступаєте сьогодні проти українського суспільства і його право на Історичний вибір. На якій підставі?!

Він образився. Почав щось про «какаяразніца» і «разкажитє ета рускагаврящім на фронтє», на що я просто попросив його заткнутися… далі ми їхали мовчки.

Сьогодні я прочитав пост мера Дніпра пана Філатова і залишив там свій коментар. Він пише, що він проти назви Січеславська область. Чому?

Бо він російськомовний, і я більш ніж впевнений, що він, мабуть, етнічний росіянин, людина з російським прізвищем і так далі.

Російськомовні звикли казати на це місто Днєпр, замість Дніпро. І вони проти, бо вони не можуть второпати значення українського слова Січеслав. Деякі взагалі пишуть, що його немає в українській мові і так далі. Російськомовні люди є носіями московської «культури» і тому не можуть його перекласти, саме тому вони його не розуміють. Вони чіпляються за російське, бо хочуть зберегти «свою зону комфорту» на нашій землі.

Але ця земля це – Україна! Розумієте?

У-КРА-Ї-НА!

В якій живуть українці і вживають українську мову і українські слова. В російськомовних – російськомовні мізки, бажання і світогляд… на жаль. І це наша проблема і загроза нашої Національної безпеки.

Я хочу звернутись до таких філатових, бабушкіних і мінакових. Кожен з вас, як неукраїнець, який не знає Мови, Культури та Історії цієї землі, не можете щось стверджувати чи погрожувати і впливати на Історію розвитку і рішення Української Нації. Якщо ви так висловлюєтеся, то Вам треба знайти себе, своє місце, вам треба туди, де ваша російська мова, де п’ють баяришнік і ліплять півні з гівна, ваше місце на вашій історичній батьківщині – на московії.

Джерело: Сергій Якимчук

Коментарi

Коментарiв