Петро Олещук: Про що свідчать останні соціологічні опитування

178
Політолог Петро Олещук

Трохи про останні опитування. Спочатку про опитування від Центру Разумкова. Загалом, не буду особливо заглиблюватися, але його дані мало відрізняються від даних КМІСу. Єдина відмінність, яка так вплинула на кінцеві цифри, – розрахунок від загальної кількості респондентів або від тих, хто прийде на виборчі дільниці.

Сьогодні було оприлюднено дані опитування організації «Соціополіс», яке, загалом, підтверджує попередні опитування. Отже, якщо звернутися до президентських рейтингів, то Зеленський досить впевнено зберігає лідерство. Це підтверджують на даний момент усі серйозні дослідження, і поки що це слід сприймати як факт. Порошенко і Тимошенко йдуть досить близько. Серед тих, хто буде голосувати і визначився з вибором, різниця між ними мінімальна. Тобто, рано говорити про те, що чинний президент має якісь кращі позиції. Тим більше, якщо згадати про «ефект Тимошенко», коли її результати на виборах завжди кращі, ніж їй дають опитування. Тобто за 40 днів до виборів з прізвищами у бюлетенях по голосуванню у другому турі ясність відсутня.

Зеленський лідирує передусім тому, що на Сході і Півдні впевнено обганяє конкурентів. Але й на Заході його рейтинг цілком співмірний з рейтингами основних конкурентів.

Цікаво, що віра в перемогу Зеленського сьогодні – на рівні віри в перемогу Порошенка або Тимошенко. Сьогодні цей показник 22,4% (при тому, що в перемогу Порошенко вірять 25,9%, Тимошенко – 25,3%).

Щодо природи електоральних настроїв певну інформацію можна одержати на основі аналізу даних опитування щодо важливих проблем державного будівництва. Зокрема, абсолютна більшість підтримує можливість дострокового відкликання депутатів місцевих рад, міських і селищних голів, депутатів ВР і навіть Президента України. Серйозну підтримку має заборона займати посади чиновникам, за яких соціально-економічне становище країни погіршилося. Це готові готові підтримати 53% і ще 31,4% – «скоріше підтримують». Безпосередню участь громадян в управлінні країною через референдуми, громадські обговорення та інші форми прямої демократії підтримують дві третини населення (66,7%). Ухвалення найбільш важливих рішень на референдумах підтримує 58% громадян.

Звісно, в умовах наших «електроальних гойдалок» робити якісь фундаментальні висновки зарано, однак очевидно, що всі ці тенденції до «народоправства» – сублімація тотальної недовіри до правлячого класу та еліт, що опосередковано відображається і на інших суспільних настроях. Це призводить до нової актуалізації достатньо глибинних настроїв у стилі громадівської самоорганізації. Поки що недовіра та невдоволення каналізується у двох напрямках: протестне голосування та популяризація ідей «прямої демократії», однак навряд чи все цим скінчиться. Адже все це – не стільки результат, скільки процес, «схоплений» на певному етапі.

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв