Андрій Ніцой: Хто є загрозою для України, або про історичну пам’ять рафінованої інтелігенції

171
Директор Центру стратегічних розробок Андрій Ніцой

Сьогодні не прийнято згадувати прізвища інтелектуалів, які допомогли комуністу Л.Кравчуку стати президентом України в 1991 році. Серед них, між іншим, були Герої України, визнані патріоти, а не лише гебісти, стукачі і ватники. З якою ж люттю вони кошмарили «вискочку» В.Чорновола! Потім ці «павлички» отримали теплі місця у владі та усілякі преференції ситного життя. А В.Чорновіл обрав опозицію, бо мав переконання, що успішною Україна може стати лише будучи демократичною, а не квазі-комуністичною.

Не думаю, що багато знайдеться тих, хто пам’ятає прізвища патріотів та інтелектуалів, які підтримали другий термін Л.Кучми в 1999 році. А самим їм соромно згадувати. Бо їхніми голосами країна перетворилася на олігархічну автаркію з чітким поділом на дуже бідних і дуже багатих.

Потім настав час Ющенка. Я й сам довгий час підтримував патріота В. Ющенка і відмовлявся повірити, що на кінець своєї каденції він домовляється з В. Януковичем про передачу влади в обмін на спокійне і заможне життя. Відколи в 2010 р. в другий тур вийшли Тимошенко і Янукович справу вирішили голоси нас, «противсіхів». Це ми допомогли стати президентом «проффесору» В.Януковичу. І знову повторилася стара комуністична технологія просування до влади ворогів України: їх не обов’язково підтримувати відкрито, можна просто «мочити» їхніх опонентів.

Втім, хто це все пам’ятає?! Суспільство не любить згадувати невигідну історію і тим паче відслідковувати причинно-наслідкові зв’язки. Простіше ігнорувати логіку і правду та змивати власні провини кров’ю революціонерів.

Як відомо, Порошенко не потрапляє в другий тур без підкупу і фальшувань. Втім, штабники ПОПа добре розуміють й те, що чимало авторитетів не підпишуться за мародера і брехуна. Саме тому його виборчому штабу так потрібно деморалізувати виборців Зеленського і Тимошенко, Кошулинського і Кривенка, Гриценка та Безсмертного і максимально зменшити їхню явку в день голосування. От і виникають ініціативи не «за» Порошенка, а «проти» його конкурентів. Раніше це була ЮВТ, а тепер мішенню став Зе.

Серед підписантів листа проти Зеленського є кілька моїх добрих знайомих або просто гарних людей, а когось я не знаю зовсім. Наведу для історії імена їх усіх: В’ячеслав Брюховецький, Юрій Буряк, Юрій Винничук, Петро Вольвач, Любов Голота, Богдан Горинь, Іван Дзюба, Микола Жулинський, Олександр Ірванець, Тарас Компаніченко, Дмитро Ломачук, Надія Лук’яненко, Павло Мовчан, Раїса Недашківська, Микола Нестерчук, Володимир Панченко, Олександр Пономарів, Михайло Ратушний, Ірен Роздобудько, Вадим Скуратівський, Кирило Стеценко, Микола Тимошик, Леонід Фінберг, Олена Фінберг, Микола Цимбалюк, Юрій Щербак, Володимир Яворівський. Їх могло бути й більше. Поважна Оксана Забужко також рознесла Зе в пух і пір’я. Когось мабуть попросили, а хтось і сам із задоволенням підписався проти коміка.

Я не прихильник Зеленського. Швидше противник. Він зробив чимало шкоди для українців, принижуючи нас, нашу мову і культуру, нашу державність. Його творчість просякнута малоросійськими комплексами та самоприниженням перед «старшим братом». Ми, українці, для нього чужі. Але! Він не крав сотні мільйонів або мільярдів з армії під час війни. Не саджав по тюрмах добровольців. Не корумпував держапарат і прокуратуру з судами. Не він викачує наші гроші до своїх кишень через Ротердам+ та «Европейський» газовий хаб. Це робив не він, а зовсім інший кандидат в президенти. Він блазень, але не мародер! Невже інтеліґентні інтелектуали не здогадуються хто саме мародерив армію під патріотичними гаслами, а хто висміював Україну, роблячи на цьому свій бізнес? Насамкінець, Зеленський нагадує мені проросійського Кучму зразка 1993-94 років. Пам’ятаєте як той питав: «Яку вам країну збудувати?». Зеленський такий самий малорос. І так само має шанс трохи українізуватися як і Леонід Данилович. А Порошенко остаточно перетворився на Мадуро-венесуельського, який купує, фальшує і чіпляється за владу. І хто ж з інтелектуалів першим здогадається навіщо ПОПу, як у 1999 році Кучмі так потрібні наступні п’ять років влади? Може для посилення боротьби з власною корупцією? Чи на ремонт БТРів російськими запчастинами за завищеною ціною?

Джерело: Андрій Ніцой

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв