Олександр Кочетков: Зараз важливе не голосування, а мирна передача влади

220
Олександр Кочетков, політолог

ЯК ЦЕ СТАЛОСЯ

Петро Порошенко – досвідчений керівник авторитарного типу з абсолютним кадровим чуттям. Він безпомилково підбирає в команду працівників, які влаштовують його – слухняних, безпринципних, які сповідують подвійну мораль, готових на все заради досягнення мети, поставленої керівником.

Саме такими персонажами, які мають одну з ним аморальну матрицю, Порошенко оточив себе, ставши Президентом. Тут дуже важливо: його працівники – такі ж, як він, тільки менші за масштабом.

І вони всі почали функціонувати в алгоритмі Порошенка: говорити одне – робити інше, не визнавати помилок, приховувати об’єктивну інформацію і піаритися на всьому, що можна і не можна, а незгодних обливати брудом.

Ключовим моментом стала військова кампанія 2014-2015 років. ПОП хотів за допомогою військової операції деблокувати державний кордон, потім придушити осередки опору в Донецьку й Луганську, а з цих позицій почати з Владіміром Путіним переговори про повернення Криму. І це була б натуральна перемога ПОПа, обіцяна на виборах: швидке закінчення бойових дій і міжнародні переговори про Крим.

Але серед слухняних військових аналітиків і стратегів на чолі з Віктором Муженком не знайшлося нікого, хто вказав би, що недоімперія не допустить реалізації цього плану, незалежно від того, що у Відні не обіцяли би ПОПу представники Путіна. Що недоімперія обов’язково втрутиться, до чого ми будемо не готові. Оскільки ми, за визначенням тоді ще щирого зі своїми Юрія Луценка, воюємо на карті України, на якій Росії немає, а треба воювати на карті Європи, де Росія активно присутня.

Відповідно, авантюрна військова операція завершилася котлами і капітулянтським «Мінськом». Визнати поразку ПОП, який вже приміряв вінок тріумфатора, категорично не міг.

З цього моменту нахабне викривлення реальності стало основною державної інформаційної політики. А сама влада на чолі з ПОПом зрозуміла, що втрачати особливо нічого – на обвинувальний вирок одного Іловайська з «Мінськом» вистачить, і відкинула пристойності, відверто зайнявшись «патріотичною корупцією», щоб акумулювати ресурси для покупки необхідного результату на виборах 2019 року. Так, рішення про перемогу на виборах за будь-яку ціну було ухвалено ще в 2015 році.

Коли почалася виборча кампанія, «маленькі порошенки», що працюють в його штабі, почали діяти за принципом, сформульованим Ігорем Гринівим: «Нам вже не відмитися, але забруднити ми можемо багатьох». Звідси цей суцільний фейковий чорний піар, звідси звинувачення всіх суперників у співпраці з Кремлем та інша муть.

І частина українського суспільства на це повелася, деякі щиро. Але тільки ті, хто вкладається в «матрицю Порошенка». Щонайменше, ті, хто вважає, що свята мета «порятунку України» виправдовує будь-які засоби.

Однак цей цинічний підхід відштовхнув від ПОПа куди більшу частину українців, що зберегли в собі здоровий глузд і спогади про мораль. Звідси неймовірні в інших умовах відсотки Володимира Зеленського.

Зараз питання вже не в голосуванні. Питання в мирній передачі влади. А також взяття влади під контроль суспільства.

Джерело: Alex Kochetkov

Коментарi

Коментарiв