Віктор Лешик: Про підсумки владних експериментів за останнє десятиріччя

136
Віктор Лешик, журналіст

Виховувати народ – це стара прусько-совдепівська дурня. І тут головне слово не дурня, а стара. Методами тупих бюрократичних заборон і розстрілів за безкоштовний проїзд у трамваї не можна діяти, коли той народ реально є джерелом влади.

Інша справа проведення чітких і зрозумілих більшості червоних ліній. І їхня обов’язковість – для всіх. Але…

От очевидном є свинство із сміттям на узбіччях доріг, у місцях відпочинку в лісах, на берегах. Є супервиховані люди, але вони в меншості. Як тіж самі відмінники завжди у меншості в класі. Скільки не кричали, пам’ятаю, у мої шкільні роки: не ріжте парти, це ж народне добро, меншим дітям треба ж парти… І що? Різали «Гриша-козел», «Динамо-чемпіон». А зараз мої діти не знають, що це таке – різати парту. Чому? Бо вони зроблені з пресованої фанери, добряче просотаної клеем. Їх не вріжеш.

Отож червоні лінії, які не підкріплені створенням належних умов для їхнього дотримання, є самодурством і очевидною імпотенцією влади. Саме вона має поставити нарешті ті ж самі великі сміттєві контейнери на всіх у в’їздах у Київ.

Дослідження соціопсихологів свідчать, що навіть двієчники не хочуть себе відчувати свинями. Краще зібрати з відпочинку сміття і спокійно по дорозі викинути в контейнер. Очевидна ж річ. А де ті контейнери? От коли створенні умови, тоді можна і шалені штрафи запроваджувати. Більшість це зрозуміє і підтримає.

Про всяк випадок – насправді я зараз писав не про утилізацію сміття, а про підсумки владних експериментів останніх 10 років.

Джерело: Viktor Leshyk

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв