Петро Олещук: Як патріота України можна перетворити на «корисного ідіота» Путіна

426
Політолог Петро Олещук

Як важко відійти від зручної інтерпретаційної схеми, яка пояснює все? І з якою комфортно жити? Отже, що трапилося за останні дні?

Спочатку заява Путіна про надання українцям російського громадянства – потім відповідь Зеленського. Як на мене – неоднозначна по деяким пунктам, але точно: 1) не компліментарна щодо Путіна; 2) різка.

На це не могли не відреагувати у Путіна. І відреагували цілком конкретним чином – дістали з архіву старе шоу за участю Зеленського та вирішили його показати. Ну, і паралельно почали розкручувати цю тему. Послали журналістів у Туреччину, аби «підловити» Зеленського. Реакція дуже показова.

Чому? Якби Путін сказав би щось типу: «Зеленський – такий самий нацист як Порошенко», то це би, насправді, виглядало би як бажання «підіграти» Зеленському. Ні, тут гра тонша. Гра на його дискредитацію та дискредитацію через нього української держави. Причому все це справді виглядає як емоційна відповідь на звернення. Як команда «згори»: «Та покажіть ви вже цьому клоуну, хто він є…».

Будь-який уважний аналітик із цього може зробити простий висновок: у Кремлі не контролюють Зеленського, бо інакше би не почали запускати проти нього свою дискредитаційну машину. І тут мова не про «критику». Критика нічого не значить – вона може бути обопільною і взаємовигідною. Ні, тут вся «сіль» у натяках. У «жартах» Путіна, у знімальних групах, у продуманій дискредитаційній кампанії, закамуфльованій у «дружню» обгортку. Знову ж таки – досить для уважного глядача.

Але тут показова реакція в Україні, яка демонструє, хто є об’єктом цього всього. А він, у тому числі, і в Україні.

І от уже «патріоти» кидаються репостити російський фейк, що «Зеленський знявся у російському шоу», підміняючи дати і розганяючи «зраду». Таким чином, дехто дуже патріотичний перетворюється на «корисного ідіота» Путіна. І це, як виявляється, дуже просто – досить вхопити яскраву цукерку, якою перед тобою помашуть профі з Москви.

Але і серед людей, які голосували за Порошенка, чимало таких, хто говорить: ЦЯ Зе не довіряю, але заявив він правильно, тож поспостерігаю за ним, бо Україна у нас – однаЦ. І це адекватно.

Зеленський – невідома одиниця для української політики. «Вірити» в нього немає підстав, але бездумно розганяти російську «зраду» – бути гвинтиком у чужій, ворожій грі. Скоро він стане президентом, і його буде за що реально критикувати. І найголовніше – буде кому. Але точно нас не повинна у цьому питанні турбувати думка «порєбріка».

Джерело: Петро Олещук

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв