Кирило Сазонов: Пастки для Зеленського

265
Кирило Сазонов, політолог, блогер

Під час президентської виборчої кампанії команда кандидата Володимира Зеленського старанно уникала конкретних обіцянок. Гасла носили загальний характер. Наприклад, кінець епохи бідності, кінець епохи жадібності, президент – слуга народу і так далі. З одного боку, в цьому є залізна логіка – якщо не було конкретних обіцянок, то ніхто не зможе з конкретикою закинути їхнє невиконання. Але ми не в суді, а фактично на старті нової виборчої кампанії, тепер уже парламентської. І те, що ти нікому нічого конкретного не обіцяв, зовсім не означає, що ти нікому нічого не винен.

Так, за логікою виборця президент вже винен. Повинен швидко вирішити цілу низку запитань. У народу є конкретні очікування, про що свідчать свіжі соціологічні опитування. А для рейтингу немає принципової різниці між невиконаними обіцянками і обдуреними очікуваннями. І тут уже обраний президент Зеленський опиняється на розтяжці, вийти з якої без втрат не вийде. Він не зможе зробити те, чого від нього чекають. Об’єктивно не зможе, хіба що ціною великих втрат на іншому фланзі. Як не міг цього зробити і Порошенко. Але виборця не влаштують логічні пояснення на тлі ошуканих завищених очікувань. Знову ж таки, приклад Порошенка тут теж наочно це показує. Отже, чого чекають українці від обраного президента, і чого він не зможе їм дати.

Головна проблема України сьогодні – це війна на Донбасі. Про це говорять соцопитування (думка 60% громадян) і здорова логіка. Війна стримує інвестиції, змушує бізнес більше зосереджуватися на живих грошах і рухомому майні, а також негативно впливає на кредитні рейтинги. Війна пожирає купу ресурсів і витягує з виробничого процесу активну частину населення. Війна це трагедія, втрати, нервове напруження і постійні збитки. Це розуміють всі. Але не всі розуміють так само добре, що закінчити конфлікт на Сході Президент України по своїй волі може тільки одним способом – капітуляцією на умовах Кремля. Просто тому що ключ від миру знаходиться не в Києві, а в Москві, і не Київ почав війну і продовжує підтримувати вогонь агресії. А якщо за тобою в лісі погнався ведмідь, то гонитва закінчується не коли втомився ти, а коли втомився ведмідь.

Капітуляція неприпустима цього не прийме більша частина виборців. Більш того – навіть спроба погодитися на всі умови Росії може закінчитися для нового президента Майданом і поваленням. А мир на українських умовах – «виведення російських військ, повернення контролю над кордоном і компенсація збитку» (саме таку позицію для РФ вже озвучив Зеленський) – Кремль категорично не влаштовує. Тобто конфлікт триватиме. При цьому частина виборців Зеленського, в першу чергу на Півдні та Сході, всупереч логіці чекала від президента швидкого миру і поступок агресору. Відмова від такого сценарію до Майдану не призведе, але по рейтингу вдарить. Як не вчини – ти втрачаєш. Ось така розтяжка. На жаль, не єдина.

У внутрішній політиці переможця виборів теж чекає неприємний сюрприз. Близько 40% виборців, згідно з останніми соцопитуваннями, чекають, що президент знизить тарифи. Не має жодного значення, що за Конституцією президент до тарифів не має відношення. Також не має ніякого значення, що цей нюанс команда Зеленського вже озвучувала в ЗМІ. Люди чекають зниження. І цих людей 40%. Їх на виборах кандидати переконали, що така можливість існує. Переконати більшість нереально, і без рейтингових втрат тут не обійтися. Втім, один варіант є, але він теж далеко не бездоганний.

Дійсно, президент не встановлює тарифи. І ніяк не впливає на ціни, які формує ринок. Але ось ті тарифи, які встановлює своїми рішеннями Кабмін, президент запросто може скасувати. Є у нього таке право. Кабмін, правда, може ухвалити нове рішення. І президент знову може його скасувати. Нескінченна гра вийде. Ось тільки скасування старого рішення уряду (або декількох) про підвищення тарифів може принести масу проблем зовсім з іншого боку. Кабмін підвищував тарифи зовсім не з жадібності або від нудьги. Причини було дві – об’єктивна реальність і прив’язані до цієї реальності вимоги МВФ.

Тож, формально знизити тариф президент може, але тоді Фонд заморозить програму стенд-бай, розраховану на 14 місяців. Це 3,9 млрд. євро. А в цьому році у нас рекордні виплати за зовнішніми боргами – понад 15 млрд. При резервах НБУ менше 21 млрд. І негативному торговельному сальдо. Навіть якщо ми уникнемо дефолту, який буде курс через три місяці? Тут можливі найстрашніші сценарії. І якщо пенсія раптом стане еквівалентна 10-20 доларам, а середня зарплата близько сотні на місяць, дякувати за тарифи ніхто не стане. Впаде рейтинг. Тобто і в цій ситуації президент на розтяжці – виправдати очікування вийде дорожче, ніж розчарувати виборця.

Таким чином, ситуація для вже офіційного президента, якому до інавгурації залишилося менше місяця, виглядає далеко не райдужно. Справжній набір пасток, уникнути яких неможливо з об’єктивних причин. І відсутність конкретних обіцянок під час кампанії ніяк не захистить від розчарування електорату і падіння рейтингу до осені. На жаль, це об’єктивна реальність, і Зеленському тут можна тільки поспівчувати. Як і будь-кому іншому на його місці. Так, він нікому нічого не обіцяв. Так і йому ніхто не обіцяв, що буде легко. Ласкаво просимо в реальність.

Джерело: Кирилл Сазонов

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв