Віктор Лешик: Про справжню перемогу українського народу

157
Віктор Лешик, журналіст

… і День примирення. Найстрашніша війна війна громадянська. Бо нищить націю, не дає утворитися національній загально прийнятній Культурі; не дозволяє мати власну Історію, творену власною волею; обдуває посаджені деревця примирення вітрами злоби і мстивої пам’яті.

В Європі немає такого народу, яких би впродовжякихось 40 років (тих самих біблейських) зовнішні сили змушували йти один проти одного, брат на брата, син на батька, батько на сина. Це українці.

У першій світовій війні східняків-подніпровців гнали офіцери російської імперії, західняків-галичан – офіцери Австро-Угорської.  Кілька років проливали українці свою кров у боях один з одним, задурені обіцянками і облудою більшовицьких емісарів.

Українці з гвинтівками в руках в 1932-1933, 1947 роках грізно спостерігали, біля залізничних вагонів і елеваторів, щоби збожеволілі від голоду земляки не взяли відібране у них же зерно.

З розчахнутої навпіл Польщі в 1939-1941 роках в армії, які зійдуться у сметрельній схватці, рекретували українців і совєти і фашисти.

До середини 50-х українці у формі совєтських спецслужбівців вибивали нескорених українців УПА в лісах і лісочках, де офіційно війна закінчилася…

Не знаю жодного подібного у Європі. Усвідомлення цієї трагічної особливості нашої нації змушує до особливої мудрості в словах і діях. Усвідомлення цього факту не може викликати щирий подив: і вони ці, українці, після того, що з ними творили, ще живі, ще разом і з надією дивляться у майбутнє. Це загадка і це незбагнений і не задіяний потенціал нашого перемеленого народу. Ми разом, ми чуємо і, коли не втручаються зайди-сусіди, навіть розуміємо біль і надії один одного. І в цьому наша Перемога.

Джерело: Viktor Leshyk

Коментарi

Коментарiв