Віктор Лешик: П’ять років – це дуже багато, щоби чути лише слова і обіцянки

105
Віктор Лешик, журналіст

Очікувано реакція на учорашній закон про мову була різною і часто діаметральною в оцінках. Можете це назвати безпринципністю, але я розумію аргументи і одних, і других, якщо тільки це не відверті совкодрочери чи рузькоміровци.

Люди втомилися від політиканства, ідеологій і пустобрехства. Часто вони не скільки проти української мови, стільки проти безплідної ідеологічної тріскотні, яка намагається собою замінити нові автодороги, якісні і недорогі продукти харчування, доступну медицину, сучасну освіту, справедливе судочинство. І 5 років – це дуже і дуже багато, щоби чути лише слова-слова-слова…

Однак розумію і побоювання частини етнічних українців дій нової влади, яка відчула і впіймала у свої вітрила вітер скепсису і обивательского меркантилізму. На догоду обивателю Зеленський і його супутники можуть спробувати одні слова замінити на інші. Ці слова теж не понизять ні тарифи, і не збудують дороги, але можуть слугувати якийсь час прикриттям для вдалого синтезування можливостей держави і приватного бізнесу.

Маятник словесної еквілібристики, мені так здається, уже трохи зносився і амлітуда його не така вже значна, як до 2014 року: від Росії до ЄС, від повзучої тотальної русифікації до нав’язування української мови всупереч бажанням обивателя. Відчувається вже певний центр, який можна красиво назвати островом узгоджених бажань і 25%, і 73%.

Це: «геть від імперської Росії», більше реальних справ, більше прагматизму, створити умови для приходу в управління дієвих молодих сучасних технократів, прибрати всі обмеження для реалізації і цівілізованого сучасного збагачення-заробітку. Справедливе ефективне судочинство. У своїй українській державі, де поважаються права кожного, незалежно від національності, віросповідання і сексуальної орієнтації. І де мова державна одна – українська. А мови приватного споживання… та хоч суахілі і банту…

Джерело: Viktor Leshyk

Постійне посилання

Коментарi

Коментарiв